— Дружба — це вічне поняття, одне з тих, які у житті я надзвичайно ціную. Воно має багато складників. Найбільшими друзями вважаю свого чоловіка та дітей. Маю також подруг, з якими ще вчилась у педучилищі. Знаєте, стосунки молодості особливо для мене цінні, адже тоді ми були надзвичайно щирими і серця наші були відкриті для дружби.
Світлана Богатирчук-Кривко зауважує, що тепер вона досить прискіпливо ставиться до нових людей у своєму житті, кожного разу задумується, чи не посада для них головніша за її особистість.
— Мене насторожує нав’язливе бажання деяких людей зі мною дружити. Можливо, це побічні явища високої посади, — розмірковує вона. — Особливо неприємно, коли відчуваєш, що для декого велике значення має саме те, що я заступник мера. Проте вірю у справжню жіночу дружбу, що б з цього приводу не говорили чоловіки. Знаєте, в мові навіть існують сталі вирази: чоловіча дружба, жіноча доля. І хоч словосполучення жіноча дружба не вживають, проте вона насправді існує.
За словами Світлани Богатирчук-Кривко, вона має також подруг-жінок, з якими дружить по-жіночому вже 15 років, — це Тамара Тимощук та Людмила Туровська.
— Ми самодостатні жінки, кожна з нас самореалізувалася у своїй сфері, — зауважує вона. — Коли зустрічаємося, можемо поговорити, можемо помовчати, можемо за хвилину вирішити поїхати, скажімо, у Санкт-Петербург — і поїхати. А можемо просто походити по магазинах, навіть нічого не купувати, поміряти, посміятися тощо.
А ще пані Світлана стверджує, що існує справжня дружба між чоловіком і жінкою.
— У мене серед чоловіків теж є друзі, — наголошує вона. — Зокрема, Іван Ткачук — це мій надійний і вірний друг.
