З собаками по життю

Про те, що семеро собак під одним дахом — це не межа усім можливостям догляду і виховання, говорить суддя регіональної категорії, керівник декоративної та малоської групи у місті Рівному Людмила Систук. Саме за таким дружнім тандемом довелося спостерігати кореспонденту газети вдома у пані Людмили, власниці розплідника елітних порід собак “Golden Queen”.

Ще біля воріт будинку, де призначила зустріч господиня розплідника, пройняв страх: як зайти у двір, де тримають ротвейлера? Та коли на порозі з’явилась пані Людмила у супроводі всього “чотирилапого господарства”, переконалась: під такою опікою і з драконом можна потоваришувати. Людмила Систук розуміє всі бажання собачок і спілкується з ними, як з людьми. Вони у неї всі виставкові і вже кількаразові чемпіони України.
У кімнаті одразу ж привертають увагу виставлені кубки та килим із масою медалей і розеток, які, напевно, не раз нагадують господині миті радощів за результати дбайливого догляду й турботи.
— Догляд неабиякий, адже істинному собаководу спати довше сьомої години не доводиться, — розповідає Людмила Борисівна. — Кожен ранок починається із прогулювання, сніданку та обробляння очей, вушок та зубів. А їх не мало — не багато, аж сім пар. Декого ще причесати потрібно.
А почала займатись ними сорок років тому, у 1965-му. За ці роки надивилась всякого. Тепер відрізняю людей, які мають справжнє бажання займатись собаками, від тих, хто хоче лише на них заробити. Адже нормальний господар не буде в’язати собаку частіше, ніж один раз на рік, щоб вона змогла відпочити. Любителі швидкого заробітку зазвичай відговорюються: “Ось вуличні собаки плодяться по кілька разів на рік і з ними нічого не робиться”, а я про таких можу сказати, що вони звичайні хапуги і не більше, — стверджує пані Людмила. — Одразу скажу, що у радянські часи було значно простіше цим займатись, бо навіть м’ясо купували для собак набагато дешевше і призовий фонд був солідніший. Ось, наприклад, одну собачку нагородили телевізором, інші песики вигравали гарні сервізи та хороший посуд, — розповідає Людмила Борисівна, вказуючи рукою на шафу, заповнену кришталем, — ось ще відеомагнітофон, що також заслужили мої улюбленці.
У розпал знайомства всі собачки зірвались з місця та із дзвінким гавкотом підбігли до дверей. Виявляється, вони так щоразу реагують на гостей. Цього разу прийшла донька із Катрусею — онучкою Людмили Борисівни. Дівчинка не розгубилась від настирного вітання всіх семи песиків. А найбільшого ротвейлера намагалась одразу ж осідлати, щоб покатав. Трішки кумедно виглядає: маленька дівчинка дає раду одночасно всім собакам, а найбільшого за розмірами (в один зріст із собою) заходилася навіть на прогулянку вести.
Як з’ясувалося, немає нічого випадкового, а справа життя починається ще у дитинстві. Так, Людмила Систук ще у п’ятирічному віці навчила козу бити рогами хлопців під команду “фас”, пізніше розводила кішок і навіть організувала котячий клуб.
— Правду кажучи, з котами набагато менше клопоту, та це тварини для ледачих людей, які тягнуться до комфорту й дому, — пояснює господиня. — А собака вимагає безперервної уваги. Та й котячі подряпини гірше гояться, ніж собачі укуси.
Спочатку Людмила Борисівна займалась розведенням вівчарок та доберманів.
— Мені подобається багато порід, — розповідає власниця розплідника, — але для великих тварин треба більше місця у квартирі, а маленьких більше семи одній людині складно доглянути, напевно, така кількість і є межа. Я їх люблю всіх як одного, адже вони мені продовжили життя — після складної операції на ноги підняла думка про те, що днями буде виставка у Києві.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху