Кількість місць в інтернатних установах обмежена. Головною причиною того, що люди йдуть в інтернати, на думку начальника згаданого управління Георгія Сладковського, є те, що саме в інтернатних установах самотні люди отримують усе необхідне: медичну допомогу, належний догляд, спілкування, турботу і увагу.
— Коли шість років тому, приступивши до виконання своїх обов’язків, я став відвідувати інтернатні установи, то жахнувся. Умови проживання там були просто нелюдські. Сітки в ліжках залатані грубим дротом, ні білизни, ні меблів, ні нормального харчування, — згадує пан Сладковський і продовжує розповідь про те, як йому доводилося організовувати в ці установи екскурсію різного роду керівників і спонсорів, котрі після побаченого не шкодували жертвувати кошти на потреби цих соціальних закладів.
Нині, за словами Сладковського, ситуація кардинально змінилася. Окрім усього необхідного, інтернатні установи мають підсобні господарства та міні-пекарні. Запасів борошна в них вистачить до нового врожаю.
Георгій Сладковський переконаний, що майбутнє — за приватними інтернатними установами, які поширені за кордоном, де людина, заробивши пристойну пенсію і маючи соціальну страховку, решту життя проводить у нормальних умовах з доглядом. Бувають і випадки, коли діти здають своїх батьків у пансіонати. Пан Сладковський цих людей не засуджує. Жити в одній квартирі з літньою людиною, в якої наявні маразматичні схильності, може далеко не кожен. І тому батьки ще до настання старості повинні розуміти, що краще їм жити окремо від дітей.
