Скажімо, спроби відновити деревообробну промисловість не дали результатів. Рівненська меблева загинула, хоча частково збережено обладнання та цехи. Але бажаючих працювати там досі немає, каже Олег Торкунов, хоча у котельнях, підвалах та складах процвітають приватні цехи з виготовлення меблів, які здатні конкурувати з іноземними і по якості, і по цінах.
Заборгованість по зарплаті працівникам усіх міських підприємств сягнула майже 10 мільйонів гривень. У “лідерах” залишилися “Рівнеазот”, “Рівнельон” та РЗТА. Водночас, заводи та фабрики виробили продукції на 640 мільйонів гривень. Яка її частка реалізована, невідомо. Члени виконкому поцікавалися, чи є сенс у такому разі працювати на склади.
Присутні на засіданні представники “Рівнеазоту”, “Рівнельону” та РЗТА визнали, що своїми силами підняти виробництва навряд чи зможуть. Заробітну плату виплатять, тільки розпродавши частину майна. На РЗТА виробництво пішло на спад, тому що практично зник ринок збуту. Як повідомив його представник, при плануванні в тисячу штук за рік Україна випустила 170 комбайнів. За кордоном українські вироби не користуються попитом.
За словами в.о. генерального директора ВАТ “Рівнельон” Сергія Нечипоренка, комбінат майже свідомо пішов на процедуру банкрутства, з 1998 року не вдалося скликати усіх акціонерів разом, щоб провести повноцінні збори.
Управління ж економіки, як зауважив його начальник, згідно з чинним законодавством дотримується принципу невтручання у діяльність підприємств. Водночас, за словами пана Торкунова, якщо є змога, краще надавати допомогу тим, хто має якийсь потенціал.
