Земляки допомагають землякам

Що спільного між настоятелем Києво-Печерської лаври єпископом Павлом, народним депутатом і артисткою Оксаною Білозір, генеральним директором “Укртрансгазу” Анатолієм Рудніком та ректором Академії Державної податкової служби України Петром Мельником? Якщо ви подумали про їхню приналежність до Рівненщини — ви вцілили “в яблучко”. Вихідців з нашого краю згуртувало в столиці (й не тільки) Міжнародне громадське об’єднання “Рівненське земляцтво”. Втім, його керівники кажуть, що не ділять своїх членів за званнями і посадами, головне — відчуття приналежності до Рівненщини. Днями перші особи Рівненського земляцтва стали гостями редакції “ОГО”.

Безпосереднім приводом для нашої зустрічі з головою ради Рівненського земляцтва Миколою Якимчуком з дружиною та виконавчим директором Святославом Ващуком став відгук на статтю “Рівнянам на Хрещатику допомагають земляки” (“ОГО”, 02.12.2004). Зав’язалась зацікавлена розмова про рівнян у Києві й не тільки, яких об’єднує Рівненське земляцтво.
— Наша організація була зареєстрована наприкінці 2001 року, — розповідає М.Якимчук. — Сьогодні в Рівненському земляцтві офіційно зареєстровано близько півтисячі членів. Маємо представництва у чотирнадцяти областях України та в двох закордонних державах — у Канаді та Німеччині. Так, у канадському місті Едмонтон осередок Рівненського земляцтва очолює виходець із села Томахів Гощанського району. А нині колишня рівнянка, яка вже десять років живе у Філадельфії (США), взялася очолити наш осередок у цій державі. З пані Тамарою, так звати жінку, ми зустрілись нещодавно на київському Майдані.
Діяльність земляцтва, за словами його керівників, спрямована передусім на збереження традицій Рівненщини. Так, минулої весни рівняни впорядкували садибу, що представляє нашу область у музеї народної архітектури та побуту в Пирогово. А ще, приміром, Рівненське земляцтво видало та розповсюдило по школах Здолбунівщини збірник колядок, які здавна побутували саме в цій місцевості.
— Ми з дружиною — із сусідніх сіл Здолбунівського району, — каже М.Якимчук. — І нині діти там вивчають давні колядки свого краю в школах і колядують саме так, як це було в давнину.
Звичайно, що приводом для зустрічі колишніх рівнян стають і професійні та календарні свята, різні пам’ятні дати. А найголовніше — звичайна людська підтримка та взаємодопомога в різних життєвих ситуаціях, яку надає Рівненське земляцтво вихідцям із нашого краю.
— Ми не ділимо своїх членів за посадами та почесними званнями, — каже Святослав Ващук. — У наших лавах — представники всіх професій і сфер діяльності. Головне — те, що ми дорослі діти свого краю, яких доля розкидала по цілому світі.
У земляцтв різних областей, що діють у столиці, є традиція: кожні три місяці змінюється земляцтво, що є координатором інших подібних організацій. Нині символічна булава лідерства належить саме нашій області. Тож цієї весни керівники Рівненського земляцтва планують привезти на Рівненщину представників земляцтв усіх областей, аби показати їм наш край, зацікавити його історією, традиціями та сьогоденням. А в будь-який час усі, хто відчуває свою приналежність до рівненської землі, можуть звертатись до столичного офісу Міжнародного громадського об’єднання “Рівненське земляцтво”. Тут вам завжди будуть раді.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху