У Міжнародний день захисту дітей (1 червня) дитбудинок відвідали рівненські журналісти, взявши участь у засіданні прес-клубу. Хоча, засідання — це надто солідно. Тут просто обговорювали чи не найбільшу проблему нашого суспільства — виховання дітей-сиріт. Таких у рівненському дитбудинку сьогодні 94, причому більшість з них так звані “сироти при живих батьках”. Це діти, батьки яких позбавлені батьківських прав або психічно хворі. Є тут і такі малюки, мами яких не в змозі їх утримувати матеріально, а тому вимушені віддати у спеціалізований заклад.
Коли йдеться про дитбудинок, у більшості з нас виникає асоціація з сірими стінами, напівпорожніми тарілками та вихователями з комендантською зовнішністю. Насправді дитбудинок — один з найкращих дитсадків у місті. Тут є все, чого потребує дитина дошкільного віку. Директор закладу Алла Ярмошевич розповіла, що фінансування дитбудинку — 100-відсоткове (як і в інших подібних закладах області).
— На рік наш дитсадок отримує 948 тисяч гривень, — розповідає пані Ярмошевич. — Цього повністю вистачає для того, щоб діти були добре одягнені, мали повноцінне харчування (включаючи солодощі, соки та іншу смакоту), необхідні медикаменти у випадку хвороби. Але головне — ставлення наших педагогів та спеціалістів до дітей. Кожна дитина тут має любов і ласку.
Та все ж, усіх малюків намагаються влаштувати у хороші сім’ї чимскоріше. Торік до 20 дітей таки дочекалися нових тата й маму. Двоє з них тепер мають батьків-іноземців. До речі, іноземні громадяни всиновлюють українських дітей з вадами здоров’я (існує цілий перелік хвороб для усиновлення). Лише у крайньому випадку, коли здорову дитину, яка попередньо рік перебувала у спеціальному центрі у Києві, ніхто не всиновив, її можуть віддати іноземним усиновлювачам. Подальшу долю таких дітей контролюють спеціалісти, закріплені за певним районом. Випадків, коли б дитині було погано у закордонних батьків, поки що не зафіксовано.
Усиновлювачі, певна річ, бувають різні. Цікаво, що іноземці, які приїжджають до нас по дитину, переважно віруючі. Серед наших віруючі трапляються рідко (своїх дітей чимало). А от мешканці північних районів, які мають змогу отримувати спеціальну пенсію на кожну дитину, дуже часто звертаються. Бували випадки, коли батьки п’ятьох дітей хотіли усиновити ще п’ятьох. За рахунок цього вони планували жити, отримуючи додаткові кошти. Але у таких випадках комісія з усиновлення відмовляє, адже дітей беруть не з любові до них, а заради наживи.
Завершуючи засідання прес-клубу, педагоги запросили журналістів познайомитися з дітьми. Малята, побачивши з десяток незнайомих людей, зовсім не розгубилися й наввипередки підносили свої крихітні стільчики, припрошуючи “Сідайте, будь ласка!”. Дивлячись у сяючі довірливі оченята, які в кожному бачать потенційних маму чи тата, неможливо залишитися байдужим до подальшої долі цих дітей.
