Зустрічайте осінній випуск журналу ВІТАЄМО!

Кілька днів тому відносила документи в державну установу. У коридорах будівлі – тихо, прохолодно. Мимоволі сповільнила кроки – шукаю потрібний кабінет. Раптово прямо переді мною відчинилися двері. Звідти вийшли дві жінки середнього віку.

«Та зроби його як-небудь, – каже одна другій. – Чого собі голову морочити? Воно тобі треба? Тож робота!» Інша ствердно кивнула головою. Й обидві з посмішками на обличчях попрямували далі. Я спинилася. Уявила: сиджу в кріслі стоматолога, а медсестра йому каже: «Та зробіть усе як-небудь! Там, знаєте, скільки ще пацієнтів чекає?!» Або: лежиш на операційному столі, а колега-лікар теж саме говорить хірургу, який зараз тебе оперуватиме. Або таке – банальне, здавалося б: прийшов зробити фото на паспорт – клац! – готово, тримайте! А ти дивишся на ту світлину і руки трясуться – «вдала» дуже вийшла!.. Е, ні, скажете, я ж гроші плачу, щоб було добре! А на роботі вам хіба не платять?! Мало, скажете, платять, щоб працювати краще? Знайдіть інше – гідне вас – місце роботи! Не протирайте штанці там, де, вважаєте, вас недооцінюють! Одне ж життя маємо, аби реалізуватися!

Люди часто кажуть, що мій перфекціонізм заважає мені спокійно жити, мовляв, надто переймаюся дрібницями, надто прискіпливо ставлюся до деталей. А я думаю: взялася за справу – треба зробити вчасно та якісно, ідеально. Інакше, як ту працю своїм іменем підписувати?!

P.S. Спасибі рідній людині, яка надихає; мамі – за найщирішу і найсправжнішу віру в мене та мої проекти; таткові й брату – за підтримку; друзям – за допомогу та любов. Дякую усім, хто з ентузіазмом творив цей номер журналу – авторам, дизайнерам, рекламним менеджерам і партнерам! Спасибі за те, що переймаєтесь. Дякую за наполегливість і оптимізм. Дякую за те, що ви є…

Олена ГАВРИЛЮК, журнал “Вітаємо!” (№2(12), 2013)

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху