Василь Яніцький: «Бурштинова мафія – це не лише місцеві старателі, потоки йдуть до столиці» [+ІНТЕРВ'Ю]

Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». І майже одночасне з ним повідомлення польських митників, які на кордоні з Волинню затримали півтори тонни бурштину.

Усі експерти сходяться на думці, що єдиним способом врегулювання ситуації є негайна легалізація цього промислу. Між тим, уже майже рік, як у Верховній Раді лежить прийнятий у першому читанні законопроект «Про видобування та реалізацію бурштину». Про причини та наслідки «бурштинової лихоманки» і про те, коли можна очікувати Закон, ми попросили розповісти одного із авторів Закону, народного депутата України Василя Яніцького.

- Пане Василю, у слові Полісся, поліщуки є корінь «ліс». Довгий час поліщуки виживали за рахунок лісу, були його органічною частиною. А зараз ці ж самі поліщуки варварським видобутком бурштину нищать середовище свого існування. Ви, як уродженець тих країв, можете пояснити, в чому тут причина?
- Ця хвороба торкнулася не лише поліщуків, але й усіх українців. І тут є два чинника. Перший полягає в тому, що за останні чверть століття рівень життя людей знизився в рази. А головне – зникло відчуття стабільності. За радянських часів були вклади на ощадкнижках – вони згоріли. Взяли орієнтацію на долар – за ці двадцять років три чи чотири рази траплялося різке коливання курсу. А ціни ростуть постійно, при чому на все: і на бензин, і на харчі, і на ліки.

З іншого боку, великий вплив на свідомість людей має телевізор. Він є практично в кожній хаті. І за ці роки з ефіру українського телебачення практично зникли програми про українську культуру, про мораль, про екологію. Їх замінило «Світське життя» та розмови про те, в кого крутіша машина чи мобільний і хто носить «Луї Віттон», а хто «Армані» - ще років три тому це були топові теми в нашій політиці. Не хто які закони пропонує, а хто скільки заробляє – це було мірилом «української еліти». І люди, дивлячись на це, повірили, що головне в житті не мораль, не культура, не екологія, а гроші. Тим більше, що в житті вони бачать те саме: ідеш в лікарню – треба гроші, дітей вивчити – треба гроші, щось купити дитині – треба гроші. І не просто звичайну мобілку для зв’язку, а смартфон, бо ж засміють.

- Але ж це уже соціальна катастрофа.
- На жаль, доводиться це констатувати. Гроші – це не лише благо, але й велике випробування. Нищаться ні тільки ліси й дороги, але й історичні пам’ятки – не так давно через бурштинщиків, які підмили колію, була зупинена унікальна «кукушка», що увійшла до реєстру семи чудес Рівненщини.

Найстрашніше, що в це масово втягаються діти. Хлопці 10-12 років бовтаються в болоті, шукаючи каміння. Я вже мовчу про майбутнє здоров’я цих дітей. Але в розпал сезону в школах практично півкласу, а то й більше відсутні на заняттях. І не лише учні, але й вчителі. Як результат – минулого року Рівненська область посіла третє місце за кількістю шкіл, де випускники не склали ЗНО з української мови. Апофеозом цього, як я вважаю, маразму, стало затримання під Маневичами бригади бурштинщиків, яку очолював священик із Кузнецовська. За його словами, таким чином він збирав гроші на храм.

- Зараз усе частіше можна почути розмови про так звану Бурштинову народну республіку. Наскільки обґрунтовані ці розмови?
- Для того, щоб говорити про якусь республіку, потрібно, щоб там був якийсь координаційний центр, а цього поки що немає. Так, є окремі села, які у нас називають «окремими республіками», але я б не пов’язував це тільки із бурштином. Там і років десять тому була «своя влада» і туди міліція зайвий раз боялася поткнутися.

Але тут мова йде про інше. Ніщо так не розбещує людину, як безкарність. А за весь цей час за незаконний видобуток бурштину нікого ж серйозно так і не покарали. А не карають – значить можна. Бери, доки є можливість, бо ж усі беруть. І склалася ситуація, що ні місцева влада, ні правоохоронні структури врегулювати ситуацію власними силами вже не спроможні. З одного боку – реально не можуть, з іншого – не зовсім і хочуть, а з третього – немає вказівки згори. Бо ж бурштинова мафія, як зараз кажуть – це не лише місцеві старателі, а потоки йдуть і до столиці. І кожен день такого бурштинового безвладдя на Поліссі дискредитує владу в очах місцевих жителів. Люди бачать, що реальної боротьби немає, а є її імітація, з екранів телевізорів говориться одне, а на ділі все відбувається зовсім не так.

До речі, остання хвиля активності бурштинщиків збіглася в часі із реорганізацією міліції в поліцію та переатестацією правоохоронців. І це не випадково: попри усталену думку, що правоохоронці усі до одного були задіяні в бурштиновому бізнесі, це не зовсім так, і все-таки міліція була хоч невеличким, але стримуючим фактором. А так, доки одних відповідальних осіб звільнили, а інших іще не призначили – усі кинулися в ліс, щоб урвати своє, доки є можливість.

- У липні минулого року Ви опинилися в епіцентрі протистояння старателів із правоохоронними органами в Дубровиці. Які їхні аргументи?
- У них один аргумент: «Це наша земля, дайте нам працювати». З одного боку їх зрозуміти можна – іншої роботи в регіоні практично немає. Раніше вони об’єднувалися у будівельні бригади і їхали в Росію робити ремонт. Останні два роки ситуація змінилася. А тут відкрилася золота жила, яка дає можливість і гроші неабиякі мати, і бути біля дому, біля родини, нікуди не їхати. І вони за це триматимуться до останнього.

З іншого боку, разом із грошима в регіоні з’явилися не лише дорогі авто, квадроцикли та триповерхові маєтки, але й багато незареєстрованої зброї. Перестрілка на Рокитнівщині, яка сталася днями – перший тривожний дзвоник.

- Нещодавно очільник Рівненської ОДА Віталій Чугунніков звернувся до міністра внутрішніх справ з проханням ввести Національну гвардію в регіон, щоб навести порядок. Наскільки силові методи можуть допомогти врегулюванню ситуації?
- Силові методи можуть на деякий час стабілізувати ситуацію. Минулого року, після того, як Президент України Петро Порошенко дав наказ розібратися з нелегальним видобутком бурштину, півроку була відносна тишина. Але це не знімає питання. Коли повінь, неможливо безконечно зміцнювати дамбу, потрібно організувати відведення води, дати їй вихід. Так само і тут. Єдиний вихід для стабілізації ситуації – це легалізація видобутку бурштину, щоб правила гри диктували не корупціонери чи кримінальні елементи, а держава. Щоб кошти – а це величезні кошти – нарешті пішли не в чиїсь кишені, а в місцевий і державний бюджет. Щоб на цьому заробляли не Польща чи Китай, а Україна.

Законопроект №1351-1«Про видобування та реалізацію бурштину» був прийнятий у першому читанні ще у квітні минулого року. І ось уже півроку, як профільний комітет, який очолює Микола Томенко, схвалив його до другого читання. Але його й досі не виносять до сесійної зали. Чому?
Коли ми розробляли цей законопроект, ми радилися з багатьма фахівцями, намагаючись врахувати усі можливі варіанти і розробити формулу, яка задовольнила б усіх: і старателів, і державу. Розуміючи серйозність ситуації, ми зробили все в максимально короткі терміни – законопроект був переданий до Верховної Ради уже в грудні 2014 року. Був запропонований варіант, коли на рівні облрад створюються комунальні підприємства, які контролюють процес видобутку бурштину, а весь знайдений камінь реалізується на відкритих аукціонах через бурштинові біржі, а 20% від реалізації каменя старателі сплачують за користування надрами.

Але після прийняття цього законопроекту в першому читанні розгорілася велика дискусія і з різних сторін залунали закиди щодо його корупційної складової.

Корупційну складову можна знайти в будь-якому законі, тим більше у сфері, яка оперує такими шаленими сумами. І ідеального закону, який би абсолютно влаштував усі сторони, ми не випрацюємо і за сто років. Але дивіться інше: після прийняття законопроекту №1351-1 в першому читанні до нього було внесено більше півтисячі поправок. У жовтні на засіданні профільного комітету майже 400 поправок було розглянуто, більше 80 із них – враховано. Тепер законопроект значно відрізняється від того, який був прийнятий у квітні – постаралися врахувати усі зауваження і застереження. Але про це ніхто ніде не говорить. Зате всі говорять про можливі корупційні схеми. Це в той час, коли весь бурштиновий бізнес тримається на криміналі та корупції. Виникає питання: чи випадково це? Я не хочу звинувачувати критиків цього законопроекту в упередженості, але складається враження, що їх використовують ті, хто зацікавлений, щоб така ситуація зберігалася якнайдовше.

- Ви сказали, що Законопроект №1351-1, винесений на друге читання, відрізняється від першого варіанту. В чому принципова різниця?
- Зміни досить суттєві. Ми зняли найбільш дискутивне питання – утворення комунальних підприємств. За новою редакцією облради, де виявлено поклади бурштину, мають розробити Програми геологічного вивчення бурштиноносних надр та забезпечення рекультивації земель, рада також надає попереднє погодження надання надр у користування на отримання спеціального дозволу.

Законопроектом передбачені умови обов’язкової рекультивації земель. Зокрема, проект доповнено нормою: якщо старатель не сплатить вартість робіт з проведення рекультивації відповідно до укладеного договору, він не матиме права подати заявку на укладення договору про видобування бурштину на новій старательській ділянці. Право на розробку власних земельних паїв надаватиметься поза чергою, всі інші старательські ділянки йтимуть через аукціон

25% рентної плати за користування надрами для видобування бурштину йтиме до бюджету. До речі, в державний бюджет цього року уряд уже заклав 1,5 мільярди гривень, які планує отримати від цієї рентної плати.

- Які перспективи прийняття цього законопроекту?
- Хочеться вірити, що реальні. Інакше буде повний хаос і екологічна катастрофа. А за цим може настати й економічна катастрофа, оскільки світова спільнота просто відвернеться від нас. Наш уряд стоїть з простягнутою рукою в очікуванні чергового траншу МВФ, а в цей час польські прикордонники затримують півтори тонни бурштину вартістю 5,6 млн. євро. А китайці щороку звітують про закупівлю в Україні бурштину на більш як мільярд доларів. Невже ви думаєте, що світові фінансові структури настільки дурні, що рано чи пізно вони не поставлять нам конкретне запитання: хто кого дурить? Тому закон треба приймати і якнайшвидше.

- Ви вважаєте, що Закон зможе вирішити усі проблеми з видобуванням бурштину?
- Ні, але він дозволить хоч якось контролювати і місця видобування, і процеси рекультивації земель, і – а це головне – кошти, які досі йдуть у приватні кишені, підуть у бюджет. Закон має заборонити варварські помпові методи видобування бурштину, запропонувавши натомість більш екологічні кар’єрний (коли знімається родючий шар грунту, а пісок просіюється на транспортері) чи ровний (коли так само знімається шар грунту, а на його місці копається рів, який заповнюється водою).

Але це – перший крок. Потрібно запросити спеціалістів і розробити перспективні програми розвитку краю. Щоб люди вкладали свої кошти не в чергові авто чи триповерхові котеджі, а в відродження промислового потенціалу краю: міні-пекарні, заводи з переробки овочів і фруктів, виробництво торфобрикетів, переробку того ж бурштину на ювелірні вироби, в зелений туризм. Це буде гарантія того, що, коли закінчиться бурштинова лихоманка, край буде розвиватися і далі. Полісся має цей шанс і ним варто скористатися.

До теми:

Програма "Моя робота": народний депутат України Василь Яніцький

Визначено найактивнішого депутата-мажоритарника Рівненщини

Народний депутат України Василь ЯНІЦЬКИЙ: Відповідальність за долю краю має бути взаємною