Народний депутат України Василь ЯНІЦЬКИЙ: Відповідальність за долю краю має бути взаємною

Представник “Блоку Петра Порошенка”, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, у найвищому законодавчому органі держави він є заступником голови Комітету з питань правової політики та правосуддя.

Наша розмова з Василем Петровичем якраз і торкнулась насамперед законотворчості. Бурштин і мисливські угіддя, валютні кредити і об'єднання сільських громад — різноманітні проблеми, які хвилюють виборців парламентаря, ми розглянули через призму законотворчості. Отже, актуальні питання — і компетентні відповіді з перших уст!

- Василю Петровичу, одна з реформ, які найбільше обговорюються нині, - це децентралізація влади, створення об'єднаних громад. Ваш виборчий округ знаходиться на Поліссі, де проблема доступності послуг, якості доріг та розвиненості інфраструктури загалом стоїть гостро і нині. А після об'єднання громад, як побоюється багато хто, люди у віддалених селах взагалі можуть залишитись осторонь цивілізації, а їхні населені пункти будуть приречені на вимирання, перетворившись на нікому не потрібні хутори. Принаймні, якщо це об'єднання провести необдумано, поспішно. Ваше ставлення до об'єднання громад? Чи може бути, приміром, весь Дубровицький район однією громадою, зважаючи на вищесказане? Як зробити так, щоб реформа принесла максимум користі мешканцям громад і запобігти ризикам об'єднання?

- Основна мета децентралізації – це навчити громади брати відповідальність на себе і самим вчитися вирішувати, що для них добре, а що – ні. І в цьому головна проблема, бо люди звикли, що все за них має вирішити хтось, до того ж так, щоб людям було добре. Але хто краще знає, що таке добре: люди, які живуть на місцях, чи чиновник із Рівного чи Києва? До того ж спрацьовує інерція недовіри до влади і до всього нового. От у Дубно спочатку люди підтримали утворення однієї громади, а тепер голосують за 8 різних. Не замислюючись, де взяти кошти на створення відповідної інфраструктури в усіх восьми громадах.

Хочу зауважити, що коли ми у Верховній Раді голосували за законопроект «Про добровільне об’єднання територіальних громад», в основу його було покладено дві принципові позиції: ми розписали чіткий механізм об’єднання територіальних громад і найважливіше – передбачили, що таке добровільне об’єднання територіальних громад можливе лише тоді, коли буде дотримана ключова умова: якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання. І це – головне завдання, яке зараз стоїть перед представниками влади – забезпечити ( а за можливості – й покращити) цей рівень державних послуг.

Тут універсальних рецептів не існує. В кожному конкретному випадку потрібно сідати з авторитетними представниками громади за стіл переговорів і разом прораховувати усі можливі варіанти, ризики і переваги того чи іншого рішення. Щоб людям був зрозумілий механізм фінансування, щоб вони самі вибрали найкращий варіант, щоб люди мали можливість звернутись до нотаріуса, оформити спадщину, вирішити земельні питання, отримати освіту чи послуги лікарів. Бо це нонсенс, коли людина помирає в Зарічному, а, щоб отримати довідку про смерть, потрібно везти небіжчика аж до Кузнецовська. Або, щоб оформити спадщину, потрібно їхати до державного нотаріуса в Рокитне. Як показала практика, конфлікти виникають там, де чиновники на місцях пішли шляхом механічного об’єднання територій, без спілкування з місцевими жителями.

Втілення в життя цієї реформи – це величезна школа відповідальності. І для влади, і для громади. Власне, це і є основи відповідальної демократії, яка має прийти на заміну існуючій практиці, коли нам кажуть: «Я за тебе проголосував, а тепер ти вирішуй усі мої проблеми, а я подивлюся, що в тебе вийде». Відповідальність за долю краю має бути взаємною.

- Ваш виборчий округ — це бурштинова “столиця” України. Величезні природні багатства і величезний резерв наповнення бюджетів — і місцевих, і державного, і особистих бюджетів місцевих жителів. Водночас — і величезна задавнена проблема, яка постійно вибухає конфліктами і стає предметом політичних спекуляцій. Відомо, що Ви активно берете участь у законодавчому врегулюванні питання видобутку бурштину на Поліссі. Як, на Ваш погляд, закон про старательську діяльність, одним із авторів якого Ви є, у разі остаточного ухвалення парламентом, змінить ситуацію? Що це дасть бюджету, місцевим громадам — і конкретним людям, які по суті самі собі створили робочі місця в цій сфері й побоюються нових “переділів” сфер впливу?

- У квітні Верховна Рада проголосувала у першому читанні законопроект №1351-1 «Про видобування та реалізацію бурштину». Зараз іде напрацювання змін і доповнень, щоб зняти усі проблемні моменти і підготувати закони до остаточного голосування, яке потрібно провести якнайшвидше – або одразу на початку наступної сесії, або й на позачерговій сесії, яка має відбутися наприкінці серпня. Також був зареєстрований законопроект №2013 «Про старательську діяльність», який значно спрощував реєстрацію старательських артілей для видобування бурштину непромисловим способом, але, на жаль, депутати його проігнорували, тому зараз доведеться його переробляти і знову вносити на розгляд парламенту. Це необхідно робити якнайшвидше. Прийняття цих законів створить правову базу для легалізації бурштинових промислів і дозволить значні кошти, які зараз ідуть в кишені корупціонерів, спрямувати в місцеві бюджети для вирішення нагальних проблем: прокладання тих самих доріг, ремонт садочків та шкіл, покращення медичного обслуговування, підтримку закладів культури.

Якщо чесно, то цей закон треба було приймати років десять тому. Було дві спроби, але вони ветувалися президентами. І зрозуміло чому: основна маса відкатів (а це, повірте, колосальні суми) йшли саме на Київ і осідали там. І досі осідають. Але зараз це набуло загрозливих масштабів, коли правоохоронні структури, які мали би служити інтересам держави, зрослися з кримінально-бізнесовими структурами і захищають не народ, а тих, хто має гроші.

У цьому – найбільша загроза і для легалізації бурштинового бізнесу, і для самого краю. Бо ви правильно зауважили – понад усе ті, хто набув на цьому величезних статків, передусім ті, хто контролює корупційні потоки, бояться їх втратити. Тому і йде така протидія і критика цих законопроектів. А в цей час, за моєю інформацією, бурштиново-бізнесові структури активно готуються до місцевих виборів, щоб конвертувати гроші у владу і таким чином убезпечити себе від різних «несподіванок». Якщо це станеться, то те, проти чого повстав Майдан, коли правда сили замінила силу правди, знову візьме гору в окремо взятому регіоні. Уже зараз трапляються перестрілки між різними угрупованнями бурштинщиків, і, якщо чесно, то Полісся зараз опинилося на порозі справжньої бурштинової війни. Ми вже мали інцидент, що стався в Рокитнівському районі, коли старателі штурмували прикордонну заставу, де було поранено двох людей. Днями «бунт» здійнявся в Дубровиці – і знову стрілянина, і знову поранені.
Президент розпочав боротьбу з незаконним видобутком бурштину, і це правильно. Але ж зрозумійте: не можуть ті, хто вчора видавав «білети» і кришував старателів сьогодні їм забороняти це робити. У людей немає до них довіри. Тут потрібно створювати новий спеціальний територіальний правоохоронний підрозділ (можливо тимчасового), за прикладом дорожньої поліції, до якого з'явиться довіра поліщуків, старателів і чесної влади. Але, повторюю, єдиний, найменш болісний і найбільш ефективний вихід із ситуації – це легалізація видобутку бурштину із обов’язковою умовою рекультивації земель.

Я зустрічався і розмовляв з багатьма старателями. Скажу чесно: серед них є багато тих, хто не проти працювати легально і вкладати кошти в розвиток краю. Але більшість влаштовує нинішній стан речей, бо вони бояться конкуренції. А тут усе уже відпрацьовано, тут вони – господарі ситуації. Але ж це неправильно, коли в районі щотижня ДАІ реєструє до десятка новеньких джипів, а дороги лишаються розбитими, як після війни, коли одні в день можуть заробити кілька тисяч доларів, а до мене надходять десятки звернень з проханням оплатити лікування чи операцію, бо медицина у нас на рівні ХІХ століття. Таке розмежування тільки посилює соціальну напругу в регіоні. Я вже не кажу про те, що під загрозою опинився споконвічний промисел поліщуків – гриби та чорниці. От цього року в Києві чорниці досі можна зустріти, а на Поліссі їх уже в середині липня практично не було – бо знищуються чорничники. Те саме – і з грибами. Якщо цього не зупинити і не запропонувати якусь законну альтернативу – років за десять Полісся перетвориться на піщану пустелю.

- У продовження теми. Як ставитесь до створення обласних комунальних підприємств із видобутку бурштину як одного з механізмів правового врегулювання в цій сфері? Дехто побоюється, що це стане новим центром корупційних схем, тільки на рівні області, а посада керівника підприємства коштуватиме мільйони доларів і стане чи не найвпливовішою в області, така собі нова тіньова вертикаль влади. Як запобігти ризикам? Хто саме і де саме повинен регулювати видобуток бурштину конкретно в масштабах Рівненщини?

- В будь-якому, навіть найдосконалішому законі, за бажання, можна знайти корупційну складову, але це не підстава для того, щоб відкидати весь закон. Потрібно шукати способів уникнути цих моментів. Я, наприклад, підтримую ідею створення таких комунальних підприємств не на рівні області, а на рівні районів, де найбільше ведеться бурштиновий промисел. Звичайно, і це не буде гарантією повного подолання корупції, однак у райцентрах це буде більш прозоро, бо тут усе на виду і важче буде приховати якісь махінації. Також, варто буде посилити відповідальність за корупційні схеми та активізувати громадський контроль. Бо останнім часом кілька київських журналістів, які влаштували рейди місцями незаконного видобутку бурштину і все це виклали в інтернет, зрушили з місця те, що міліція не могла зрушити десятки років. Так, частина прибутків від продажу ліцензій, має йти і в обласний бюджет, і в державний, але основна маса має лишатися на місцях.

Але головне, як я уже казав – людям, які займаються бурштиновим промислом, потрібно показати альтернативу. Бо заборонити видобуток бурштину уже не вдасться – зараз у цьому бізнесі тим чи іншим чином задіяний кожен десятий житель районів, де є «сонячний камінь». Але, якщо це перевести в правове поле, якщо їм запропонувати офіційне працевлаштування із соціальними гарантіями і подальшим пенсійним забезпеченням, якщо район відчує зміни від надходження коштів до бюджету і покращення інфраструктури, - думаю, люди самі агітуватимуть «бурштинових баронів» перейти на легальні схеми.
4. Якщо вже зайшла мова про великі гроші. Днями Ви проголосували за законопроект 1558-1 щодо реструктуризації валютних кредитів, а згодом — відкликали свій голос. Поясніть, будь ласка, свою позицію. Адже багато хто з прихильників закону вважає, що він спрямований на захист пересічних громадян, приміром, батьків, які купили дітям квартиру, взявши валютний кредит, або дрібних підприємців, які позичили в банку кошти на відкриття власної справи.

А, мовляв, банки, за якими стоять олігархи, готові загнати людей у боргове ярмо, аби не втратити надприбутки. Водночас, опоненти стверджують, що примусова конвертація валютних кредитів здатна обвалити банківську систему держави. Можливо, варто знайти “золоту середину” і знайти законодавчі важелі, аби й людей захистити, і банки не обвалити, водночас спонукавши банкірів зменшити свої “апетити”. Де вбачаєте вихід? Адже, в разі цілком очікуваного вето Президента, проблема так і залишається не вирішеною.

Тут є два моменти: процедурний і по-суті. Як ви пам’ятаєте, цей законопроект з’явився у порядку денному останнім і викликав дуже палкі дискусії. Коли його нарешті поставили на голосування, він набрав 225 голосів і не проходив. За регламентом, його мали би повернути до порядку денного, щоб обговорити на комітеті, а тоді проголосувати наступного дня. Натомість головуючий поставив його вдруге на голосування у третьому читанні. Я голосував, але я голосував за повернення цього питання до розгляду в парламенті, оскільки голосування за законопроект у другому читанні кількома хвилинами раніше не добрало одного голосу (225голосів), та принаймні я і мої колеги чули і розуміли, що голосування відбулося за повернення.

Коли ж я дізнався, що закон проголосовано вцілому, я підписав заяву про відкликання свого голосу та звернення до Президента й спікера не підписувати цей Закон.

Але запитання викликає не лише процедура голосування. «Закон про 100 мільярдів», як його встигли охрестити, реально загрожує усій банківській системі. А в результаті банкрутства комерційних банків заручниками ситуації стане набагато більше громадян України, які тримають там свої депозити. Це ми бачили і на прикладі банку «Київська Русь», і «Дельта-банку» і інших. Також, хотілося б розібратися: чи є в голосуванні парламентарів ознаки корупції? Чи є в парламенті люди, які є «валютними» позичальниками? чи могли мати автори цього закону ознаки тиску до певних банків? чи немає тут моменту змови з окремими банками, щоб таким чином за рахунок держави вирішити свої комерційні проблеми?

Бо особисто я і члени моєї родини валютні кредити не брали ніколи. Цим давно мала би зацікавитися Генеральна прокуратура, однак поки що відповіді немає. Як немає і реакції уряду та НБУ, які мали би запропонувати свій варіант вирішення цього питання.

Я голосував за повернення, тому що вважаю, що проблему близько 70 тис наших співгромадян треба все ж вирішувати. Потрібно вивчити і доопрацювати законопроект між 2 і 3 читаннями профільним комітетом ВР, НБУ і доповісти в парламенті.

Оскільки ті люди, які брали кредити, як ви кажете, щоб купити квартиру дітям чи почати свій бізнес, стали заручниками державної політики, бо розраховували на одне, а отримали – зовсім інше. Але – не в такому вигляді, як це пропонується зараз. Не можна усіх валютних позичальників міряти однією міркою. Бо одні брали кредит по 5,05 грн., за долар, інші – по 8 чи 12, одні збирали на квартиру, бо не було де жити, а інші брали кредит, щоб купити п’ятий автомобіль, одні практично розрахувалися з банком, а інші й не починали. І тут, я вважаю, повинна бути диференціація. Потрібно розробити механізм, щоб це було і для громадян вигідно, і посильно для банків. Цей законопроект ще треба вивчити і допрацювати між 2 і 3 читаннями профільним комітетом ВР, НБУ і доповісти в парламенті. Тут своє слово мають спочатку сказати не популісти, а експерти, а тоді вже закон має виноситися на голосування. В даному конкретному випадку сталося все навпаки. Вважаю, перевірити все, що стосується Закону 1558-1, має і Генеральна прокуратура. В цивілізованих країнах після заяви Президента так і відбувається. А Рада, в такий спосіб – порушуючи регламент – працювати не має права.

До речі, пізніше я разом зі своїми колегами Сергієм Алексєєвим, Сергієм Капліним, Олександром Сугонякою, Русланом Сидоровичем та Ігорем Алексєєвим зареєстрував Закон № 2353а «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом». У разі його ухвалення, фізична особа зможе звернутись до суду, порушити провадження по справі про банкрутство і запустити механізм погашення свого боргу. Цей механізм буде схожий на механізм банкрутства юридичної особи, але він буде значно простіший. Запропоновано три процедури: реструктуризації боргу, мирової угоди та реалізації майна боржника. Після порушення процедури про банкрутство припиняється нарахування всіх штрафів, після її закінчення всі борги фізичної особи списуються. Цей механізм надає особі другий шанс – почати життя з нуля, влаштуватись на роботу і повністю економічно реабілітуватись. Варто зазначити, що така процедура давно існує в Європі та США.

- Від проблем загальнодержавних — до локальних, що стосуються саме Вашого округу. Як захистити селян, які потерпають від набігів диких кабанів із мисливських господарств, що нищать їхні посіви? Адже йде до того, що на карті Полісся виникнуть нові “гарячі точки”, і, крім “бурштинових розборок”, на нас можуть очікувати й “мисливські”. Що Ви як народний депутат можете зробити для захисту Ваших виборців-селян, які стали жертвами ситуації?

- Зараз у Верховній Раді зареєстрований законопроект № 2927 «Про раціональне використання, відтворення, охорону тваринного світу», одним із співавторів якого є я. Ним передбачається збільшення повноважень єгерської служби, але водночас і підвищується їх відповідальність. Взагалі, ця проблема існує не перший рік, і в багатьох випадках мисливське господарство брало на себе відповідальність і відшкодовувало людям збитки, завдані кабанами. До речі, через три випадки загибелі диких кабанів від африканської чуми, зафіксовані в районі, було здійснено частковий відстріл цих тварин і в Жадені, і в Залужжі. Звичайно, це тимчасово знімає проблему, тому її потрібно вирішувати і в законодавчому полі.
До речі, за кордоном це питання вирішується просто: там кабани утримуються у вольєрах, огороджених дротом, по якому пущений слабий струм. При чому вольєри – це не малесенькі огорожі у звичному для нас розумінні, а великі площі, від 10 до 500 гектарів. Думаю, таку практику треба запровадити і в нас, але необхідно, щоб і в громади, і в мисливського господарства була солідарна відповідальність за збереження захисної смуги. Тоді буде порядок.

6. Чимало проблем, які турбують Ваших виборців, потребують вирішення у правовому полі, через механізми судової гілки влади. Водночас, рівень довіри до неї вкрай низький, судочинство вважають однією з найкорумпованіших сфер. Як заслужений юрист України, заступник голови профільного парламентського комітету, що пропонуєте зробити, аби повернути довіру людей до судів і зробити судовий захист для громадян справедливим і доступним? Як ставитесь до люстрації суддів? І чи реально знайти на місце люстрованих — нових, професійних і некорумпованих?

Після перемоги Революції Гідності питання відновлення довіри до судової гілки влади, яка відверто дискредитувала себе, було першочерговим. Верховна Рада одразу ж взялася за вирішення цієї проблеми. Однак, на практиці все виявилося не так просто, як на папері. Була спроба запровадити систему, за якої судді обирали собі керівників – щоб вони не розказували, що їх хтось до чогось примушує. Що зробили судді? 90% із них обрали собі тих же керівників. Була запроваджена система люстрації, щоб здійснити перевірку суддів. Який результат? Верховний суд оскаржив у Конституційному суді процедуру люстрації.

Ми дійшли думки, що змінювати систему – це корисно, але це не вирішує питання. Нам потрібно змінити суддів. Люди, які за хабарі ставали суддями, не здатні змінити свій світогляд і чинити правосуддя. Звичайно ж, можна було звільнити всіх, але ви розумієте, що правовий юридичний провал, який після цього виникне, країна не витримає. Тому ми розраховуємо, що переатестація дозволить нам як мінімум на дві третини очистити склад суддів.

2 лютого Верховна Рада ухвалила Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який, крім усього, передбачає конкурсний відбір на посаду судді та на посади в судах, тотальну переатестацію суддів, починаючи з вищої ланки, встановлення чіткого переліку підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За результатами переатестації суддів ухвалюватиметься рішення про відсторонення їх від роботи.

До речі, ми беремо до уваги і міжнародний досвід. Я їздив до Канади у складі офіційної делегації в межах проекту «Освіта суддів – для економічного розвитку». У нас було багато зустрічей і плідних дискусій. Їхній досвід для нас дуже цікавий. У них поширена система досудового врегулювання спорів за допомогою судді, яка знімає ще на попередньому етапі багато претензій сторін і значно спрощує розгляд справи безпосередньо в судовій залі. На основі канадського досвіду ми підготували рекомендації щодо внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства. Але для того, щоб у нас така система працювала, потрібно позбутися корупції.

- Ви активно вивчаєте досвід реформ зарубіжних країн. На Ваш погляд, наскільки допоможе Україні запрошення закордонних фахівців на державні посади? Можливо, нам на Рівненщину теж варто запросити “варягів” із Грузії, Польщі чи якоїсь іншої країни? Чи, все ж таки, розраховувати на власні сили?

Мені здається, що ефективність запрошення окремих іноземних спеціалістів при збереженні існуючої системи – міф, і ми уже почали в цьому переконуватися. Тут, як у тому анекдоті, потрібно міняти всю систему. А у нас вона досі продовжує триматися на комсомольських активістах, які в часи розпаду Радянського Союзу здобули статки на розкраданні державного і партійного майна, а потім це все конвертували у владу. І зараз вони продовжують мислити тими ж категоріями і вибудовувати ті ж корупційні схеми, де державні інтереси існують ширмою для забезпечення власних. І закордонні фахівці в цьому випадку – така ж сама ширма, яка створює ілюзію, що у нас може бути так, «як у них», хоча всі лишається так, «як у нас».
Тому без зміни системи жоден «варяг» нас не врятує. А тут ставку, як на мене, варто зробити на патріотичну молодь, яка хоче і прагне щось зробити для своєї держави. Бо, як сказав колись Вацлав Гавел: «Краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу».

Але для цього потрібно створити й умови для молодих спеціалістів. Бо молодій людині, що будує родину, дім, важко реалізувати себе при посаді держслужбовця в 1000 гривень на руки в місяць. Потрібно запустити систему «соціального ліфта», коли кар’єрний зріст був результатом не вислуги років, а креативності і ефективності роботи. Тоді наші студенти, яких багато зараз навчається в тій же Польщі чи інших закордонних вишах, будуть намагатися повернутися додому і реалізувати свій досвід тут.

- І насамкінець. Минає 9 місяців відтоді, як жителі рівненського Полісся довірили Вам право представляти їхні інтереси у Верховній Раді України. Буквально тезово: що головного вдалося зробити за цей час? А які три найближчих кроки в депутатській діяльності можете назвати?

Конкретний результат – моя робота в парламенті, а також співпраця комісії з використання Фонду регіонального розвитку. Можу повідомити, що із 110 млн. грн., виділених фондом для усієї області, наш округ отримав чи не найбільше – близько 30 мільйонів. Практично кожен район отримає кошти на розбудову об’єкта інфраструктури. У Рокитному 8 млн. грн. буде виділено для будівництва терапевтичного корпусу (другий пусковий корпус) центральної районної лікарні, 1,674 млн. грн. отримає село Велюнь Дубровицького району на добудову шкільної їдальні, 16 млн. грн. піде на реконструкцію поліклініки у Володимирецькій центральній районній лікарні, яка очікувалася два роки, та 2,5 млн. грн. - на реконструкцію Кузнецовської школи №2, там передбачена реконструкція покрівлі, заміна вікон, утеплення зовнішніх стін, опорядження фасадів. Окрім цього, ще 2 млн. грн. з резервного фонду отримає Зарічненський район на реконструкцію шкіл у селах Дібрівськ та Морочне.

По-друге, додатково до мільйона гривень податкових надходжень отримає до кінця року мій рідний Зарічненський район в результаті того, що ще наприкінці минулого року я змінив місце реєстрації з Києва на Зарічне кількох підприємств, які були підконтрольні мені до обрання народним депутатом.

Що ж до перспектив, то передусім працюватиму над реалізацією Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», щоб побороти корупцію в судах і відновити у людей віру у справедливість. По-друге, чекаю позитивних результатів від прийняття та реалізації Закону «Про видобування та реалізацію бурштину». Також хочу в серпні зосередитися на налагодженні більш тісної співпраці з округом – поїздити по селах, поспілкуватися з людьми. Власне, я це вже почав робити.