Командир взводу «Да Вінчі» Іван Швая: шлях добровольців та уроки війни

Історія 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» — це розповідь про людей, які з перших днів війни стали на захист України. Витоки батальйону сягають ще 2014 року, коли добровольчий підрозділ у складі «Правого сектору» розпочав боротьбу за свободу країни. Його командиром став легендарний Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі»), який зумів об'єднати навколо себе справжніх патріотів.

Після повномасштабного вторгнення батальйон пройшов складний шлях легалізації у складі Збройних Сил України, і на його базі сформувалася велика група добровольців та кадрових офіцерів, які не просто воюють, а й вибудовують ефективну військову структуру. Бійці батальйону брали участь у важливих операціях на Київщині, Запоріжжі, Донбасі та Харківщині, відстоюючи кожен метр української землі.



У цьому інтерв’ю командир взводу Іван Швая розповість про бойовий шлях батальйону, особливості добровольчого руху, виклики війни та те, як українські воїни формують майбутнє країни на полі бою. Це історія мужності, братерства та незламної віри в перемогу.

– Іване, розкажіть, з чого почалася історія вашого батальйону?
– Наш батальйон бере свій початок ще з 2014 року, коли добровольчий батальйон «Правий сектор» сформував 1-у окрему штурмову роту під командуванням Дмитра Коцюбайла. Вже тоді ми виконували бойові завдання на Донеччині та частково на Луганщині. Війна для нас не почалася у 2022-му—ми воювали задовго до повномасштабного вторгнення.

– Як відбувалася трансформація добровольчого батальйону після 24 лютого 2022 року?
– Після вторгнення наш добровольчий корпус вирішив легалізуватися в складі Збройних Сил України. На базі нашої роти доєдналися численні добровольчі групи, які знали Дмитра. Крім того, до нас долучилися кадрові офіцери, які допомогли налагодити всі процеси. Адже добровольці—це перш за все бійці, але для ефективного функціонування підрозділу необхідно розуміти бюрократичні нюанси та формувати правильну військову структуру.

– Які завдання виконував батальйон у перший рік повномасштабного вторгнення?
– У 2022 році ми працювали малими групами, виконуючи бойові завдання в Києві, Запоріжжі, на Донеччині та Харківщині. Восени 2022 року на базі нашого підрозділу була створена 67-ма бригада, у складі якої наш батальйон діяв як окрема штурмова частина. Ми обороняли Бахмут, працювали в Запорізькому, Курахівському та Покровському напрямках.



– Ваша бригада має репутацію ефективного підрозділу. В чому полягає ваш підхід до виконання бойових завдань?
– Ми завжди маємо дві головні цілі: зберегти життя бійців і максимально ефективно виконати бойове завдання. Наш підхід побудований на тому, щоб діяти з мінімальними втратами та максимальним результатом. Саме завдяки такому стилю роботи ми маємо високу довіру від командування. Нас використовують як «пожежників»—тобто ми вирушаємо на ділянки, де необхідне укріплення позицій, де ворог концентрує сили для наступу. Ми стримуємо ворога та підтримуємо наших захисників.

– Якими ви бачите найближчі виклики для вашого підрозділу?
– Війна постійно змінюється, як і тактика ворога. Наша мета—бути на крок попереду, адаптуватися та завжди мати стратегію, яка дозволить нам ефективно виконувати бойові задачі. Також важливо підтримувати бойовий дух та мотивацію бійців, бо без цього неможливо досягти успіху. Але ми віримо в перемогу і працюємо для того, щоб вона настала якомога швидше.

– Іване, наскільки важливою є матеріально-технічна підтримка військових підрозділів у сучасних умовах війни?
– Це один із ключових факторів ефективного ведення бойових дій. Ми прекрасно розуміємо, що держава фізично не може забезпечити всі підрозділи в повному обсязі, враховуючи масштаб цієї війни та ресурси, які на це потрібні. Тому частина забезпечення лягає на плечі самих бійців, а також на волонтерські ініціативи, які відіграють критично важливу роль у нашій спроможності воювати.

– Яку саме допомогу надають волонтери вашому батальйону?
– Волонтери забезпечують нас найнеобхіднішим: дрони, тепловізори, засоби зв’язку, транспорт. Це те, що дозволяє нам вести бойові дії на високому рівні та зменшувати ризики для наших бійців. Ми часто працюємо в умовах, де сучасна техніка може суттєво вплинути на результат операції, тому така підтримка є надзвичайно важливою.

– Чи можна сказати, що ваш підрозділ один із найкращих у плані забезпечення?
– Так, я можу з впевненістю сказати, що наш батальйон має одне з найкращих забезпечень серед підрозділів. Це стало можливим завдяки поєднанню державного забезпечення, власних вкладень бійців та, звісно, допомоги волонтерів. Ми знаємо, що кожна одиниця техніки, кожен дрон, кожен бронежилет—це не просто річ, а конкретна можливість врятувати життя та ефективно виконати бойове завдання.



– Чи є проблема з тим, що армія потребує додаткових ресурсів, а держава не може оперативно їх надати?
– Це не проблема, а реальність сучасної війни. Будь-яка армія, навіть найбільш оснащена, потребує постійного оновлення ресурсів, особливо в умовах інтенсивних бойових дій. Ось чому ми не просто чекаємо, а постійно шукаємо варіанти покращення забезпечення—від спілкування з волонтерськими організаціями до власної ініціативи бійців, які самі докладають зусиль для отримання необхідної техніки.

– Іване, чи складно потрапити до вашого батальйону? Який механізм відбору для новобранців?
– Насправді потрапити до нашого підрозділу не складно. Ми максимально відкриті для тих, хто готовий захищати Україну та має відповідну мотивацію. Кожен охочий може подати заявку через наш сайт або звернутися до рекрутингового центру, де отримає всю необхідну інформацію. Наша мета—не просто прийняти людину до батальйону, а зробити так, щоб вона була підготовлена та могла ефективно виконувати свої завдання.

– Чи є якісь обов’язкові умови для вступу до батальйону?
– Так, кожен боєць нашого підрозділу проходить базову військову підготовку—без цього точно ніяк. Це необхідний етап, який дозволяє людині адаптуватися до умов бойової служби, освоїти тактику, навички поводження зі зброєю та розуміти основи військової дисципліни. Саме під час цієї підготовки ми визначаємо, у яку вузьку спеціалізацію її варто направити.

– Чи важливо мати попередній бойовий досвід або військові навички перед вступом?
– Це не обов’язково, але якщо людина має базові навички одного з військових напрямків—це суттєво спрощує процес розподілу. Наприклад, якщо у кандидата вже є досвід роботи з технікою, зв’язком або він добре володіє стрілецькою зброєю, це дає можливість швидше інтегрувати його в бойовий процес та використовувати його потенціал більш ефективно.

– Як у вашому батальйоні організована тилова підтримка? Наскільки вона важлива?
– Тилова підтримка—це основа функціонування підрозділу. У нас є тилові вакансії, які допомагають забезпечити бійців усім необхідним—щоб ті, хто знаходяться в окопах, ні в чому не мали потреби. Це стосується постачання боєприпасів, медицини, технічного оснащення, харчування, транспорту. Роботи вистачає не лише на передовій, а й в тилу, адже без цього неможливо ефективно вести бойові дії.



– Яка ваша головна мета у процесі набору та формування бойового підрозділу?
– Ми хочемо сформувати максимально ефективну бойову одиницю, де кожен боєць знає своє місце та має необхідні навички для виконання завдань. Для нас важливо не просто набрати людей, а зробити так, щоб вони стали частиною злагодженої команди, яка працює на спільну мету—перемогу України.



Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів