"Не залишай на потім всі слова любові" - молода поетеса презентувала читачам свою лірику

До редакції свій поетичний доробок надіслала поетеса Марія Тимчук-Сааде. Друкуємо поезії Марії Тимчук-Сааде в авторській редакції.

Життя іде в редакції одній

Життя іде в редакції одній,
без змін, без виправлень, доповнень,
й минає наш із долею двобій,
минають всі періоди захоплень.


Що хтось не встиг, не зважився, не зміг,
то часу байдуже у поспіху життєвім,
що збився хтось в перетині доріг,
в тумані загубився біло-сивім.

Живи, щоб днів не гасла яснота,
щоб не котились мрій пустих колеса,
а в кожнім кроці бачилась мета
і дійсно для душі служилась меса.
Щоб додавали мужності слова,
безсонні ночі з сил не вибивали,
і не були порожніми жнива,
і не були фатальними провали.

Уродженець Рівненщини написав вірші про АТО

Без мене

Без мене скільки робиться на світі,
хоча б яка не бралась ділова,
і дні не всі бувають розмаїті,
не всі у щасті мовлені слова.
Та я думки тривожити не буду,
у них і так аж забагато мрій,
бо все одно нездійснене забуду,
й без мене стільки станеться подій.
І кожна з них із власним епілогом
мине, як в осінь зникли журавлі,
без мене Бог навіки буде Богом,
а я без Бога – крихітка землі.

Вірші пам'яті автора всесвітньо відомого "Щедрика" Миколи Леонтовича

На все є час

На все є час: відплата й нагорода
зненацька часто застають людей.
На все є час, як є у нас свобода
для наших мрій, поривів та ідей.

Завжди є час обняти на прощання,
відчути вмить нестерпний біль розлук,
на все є час: і точно на кохання,
на ніжний дотик губ, очей і рук.


На все є час: і битися в екстазі,
і витирати сльози гіркоти,
у почестях купатися й повазі,
чи чахнути в обіймах самоти.

На все є час: на вірші, ноти, пензлі
(даремний поспіх лиш руйнує нас).
Якщо серця холодні, аж замерзлі,
їм теж потрібен, в першу чергу, час.

На все є час, та з певною межею:
завжди він є провідати батьків
і точно є воскреснути душею,
бо тіло – витвір пройдених років.

Не залишай на потім ніжності пориви

Не залишай на потім ніжності пориви
і доторкнися ніжно до його плеча.
Допоки ми лишаємось живими,
надію доти видно у очах.

Не залишай на потім всі слова любові,
не слід в собі ховати світлі почуття,
бо скільки сили сховано у слові,
що може повернути до життя.

Не залишай на потім здійснення бажання,
зроби усе, щоб час тебе не вбив.
Все починати, видно, треба зрання,
бо понад вечір вже кінець для жнив.

Дай Боже нам не стати ким не варто

Дай Боже нам не стати ким не варто,
не пити днів загублений мотив
і на життя не нарікати часто,
не гаснути в обіймах самоти.

Дай Боже нам не втратити чесноти,
очам духовним бачити як слід,
і не пропасти між журби й турботи,
так і на краще не змінивши світ.

Бо днів нема, що би були пустими,
щоб просто загубились в забутті.
І мрій, напевно, не бува такими,
щоб сил на них не стало у житті.

В житті дороги сходяться чи ні

В житті дороги сходяться чи ні,
любов дається або ні і крапка,
і дні не всі бувають осяйні,
життя у часі й просторі загадка.

Прости, забудь і не плекай жалю
і спи вночі – не пий багато кави.
Скажи своє тихесеньке люблю
і зустрічай світанок золотавий.

Два світи

Виблискують розкішшю вулиці,
що зводиться з розуму світ…
А хтось відчайдушно десь тулиться
і просить хоча би на хліб.

Дві паралельні реальності,
два нероздільні світи…
В першому надлишок радості,
з другого хочуть втекти.



Марія Тимчук-Сааде народилася на Івано-Франківщині. З 2011 по 2016 роки проживала і працювала в Києві. Переможець низки поетичних конкурсів.

У творчому доробку авторки є поетична збірка "На все є час".



У 2017 році Марія Тимчук вийшла заміж за канадсько-ліванського лікаря Шарбеля Сааде. Їхній шлюб особисто благословив Папа Римський Франциск.

Підписуйтесь на новини "ОГО" у соцмережі Facebook та у Telegram