Найчастіше навчаються за ініціативою роботодавця і за його рахунок. Але й вирішальне право вибору навчальної програми лишається за тим, хто оплачує. Однак знання, отримані під час навчання, корисні і для роботодавця, і для співробітників. Найбільш популярні серед українських роботодавців тренінги або семінари розвитку професійних навиків. Такі дані були отримані під час опитування Міжнародного кадрового порталу HeadHunter.
Майже всі опитані (87%) вважають: навчатися під час роботи необхідно. У першу чергу для того, щоб постійно підвищувати свою кваліфікацію. Ще десята частина респондентів (11%) наголошує, що навчання важливе для саморозвитку, але не є обов’язковим. І лише 2% вважають додаткове навчання марною витратою часу.
Найбільше зацікавлені в додатковому навчанні ІТ-спеціалісти (94%). І це не дивно: щоб бути затребуваним розробником, потрібно бути поінформованим про всі новинки й постійно підвищувати кваліфікацію. Не відстають від айтішніків агроменеджери (92%) та працівники сфери послуг (90%). Найменше з-поміж усіх зацікавлені в підвищенні кваліфікації працівники готельного та ресторанного бізнесу.
Що вища посада офісного працівника, то краще він розуміє необхідність додаткової освіти. Так, відсоток лінійних менеджерів вважають додаткове навчання необхідним – 75%, управлінці середньої ланки – 88%, а серед ТОП-менеджерів обов’язковим підвищення кваліфікації вважають 91%.
У середньому більше ніж половина офісних працівників (65%) отримали додаткову освіту з ініціативи роботодавця. Найчастіше своїх працівників навчають великі компанії – що більша компанія, то більший відсоток тих, кого навчають.
Найбільше за інших навчають своїх співробітників роботодавці в агросфері, банках, консалтингу та ІТ.
Найпопулярніші види навчання у роботодавців – професійні тренінги, психологічні тренінги, «польові навчання» чи стажування. А ось на глобальні проекти — допомогти співробітнику отримати МВА або другу вищу освіту, або хоча б короткотермінове бізес-навчання – компанії погоджуються неохоче і нечасто.
Ті, хто поки що не навчався за волею роботодавця, мають кілька причин. Перша і найголовніша – компанія взагалі не проводить навчання співробітників (80%). Як ми згадували вище, така ситуація частіше зустрічається в невеликих або середніх компаніях. А ось у великих компаніях більш популярна причина має тимчасовий характер – спеціаліст просто не попадає у навчальні програми або поки що їх не потребує. Десята частина співробітників не навчається з причини відсутності фінансування.
Якщо роботодавець вимагає від співробітника підвищення кваліфікації, він, як правило, його і оплачує. У 77% випадків навчання проводять за рахунок роботодавця, рідше (17%) – частину оплачує роботодавець, а частину працівник. Дуже рідко оплачувати навчання зі своєї кишені доводиться самому працівнику (5%), інколи вони роблять це на пільгових умовах (1%). Що більша компанія, то частіше платить роботодавець. У компаніях до 100 осіб за навчання співробітників платять із бюджету в 69% випадків, а в більших організаціях цей відсоток доходить до 82%.
Цікавий факт, що за лінійних співробітників і менеджерів середньої ланки роботодавці платять частіше, ніж за ТОП-менеджерів (78% проти 61%). Очевидно, що дороге, часто індивідуальне навчання, необхідне для керівників вищої ланки, роботодавець може дозволити собі оплатити лише частково.
Роботодавці часто зацікавлені в активному навчанні лінійних спеціалістів і менеджерів середньої ланки ще й тому, що з них зручніше «вирощувати» ТОП-менеджерів у своїх рядах, ніж брати на високу посаду незнайому людину.
Хто платить – той замовляє музику, а точніше, програму навчання. Більше ніж у половини компаній (65%), що і як вивчати, визначають за працівника або безпосередній керівник, або генеральне керівництво компанії. Рідше (23%) таке рішення приймають спільно, враховуючи думки і співробітника, і менеджменту, дуже рідко (12%) працівник має можливість сам визначити, що краще вивчати.
Незважаючи на те, хто вибирає, що вивчати, користь від додаткового навчання можна отримати майже завжди. Саме такий висновок зробили 97% респондентів незалежно від розміру компанії, посади чи сфери бізнесу. Три чверті опитаних (73%) повністю задоволені отриманими знаннями, 25%, мабуть, вибрали б іншу програму навчання, але все ж таки нові знання також були корисні, і тільки 3% вважають, що змарнували час.
Навчати персонал частіше запрошують спеціалістів ззовні. Навчальні центри і штатних тренерів можуть собі дозволити тільки великі компанії. Закономірно, що викладачів у штаті мають 42% великих компаній, чверть (25%) середніх і тільки 13% невеликих компанії чисельністю до 100 осіб.
Використовувати внутрішні ресурси та своїх особистих експертів воліють більшість українських компаній, незалежно від розміру чи роду діяльності. Досвідчених співробітників залучають до наставництва над «молодими й зеленими» майже чверть компаній.
Незалежно від того, чия ініціатива навчання, жертвувати робочим часом готові не всі. Тільки чверть роботодавців (25%) можуть відпустити працівника на навчання замість роботи, третина тих, хто навчається (33%), отримують додаткові знання вечорами, і стільки ж навчаються у вихідні дні. Декому з опитаних для того, щоб підвищити свою кваліфікацію, доводиться брати відпустку (9%).
Дані були отримані в результаті опитування зареєстрованих користувачів сайту hh.ua. В опитуванні взяли участь 1617 респондентів із різних регіонів України.
