Передноворіччя для нього, що жнива для хлібороба. Тому спілкуватися з Іваном ПРОЦЮКОМ, Дідом Морозом із 30-річним стажем, заслуженим артистом України, актором Рівненського обласного театру ляльок, можна було тільки на ходу — дорогою на черговий виїзд.
Не міняю голос, а перевтілююсь
Свій перший вихід у ролі Діда Мороза, а було це у 1975 році, він пам’ятає і досі. Сам писав сценарій, а перша Снігуронька Ірина Бурта стала однією з найкращих сценічних партнерок.
— Для мене важливо, аби і Снігуронька випромінювала позитивну енергетику, — пояснює співрозмовник. — Такими були Франческа Барабаш, Олена Ткачук, а зараз працюю з Юлією Гольонко. А взагалі за увесь свій дідморозівський стаж “поміняв” понад десять партнерок.
Сам Іван Процюк перед виходом на сцену — чи до дітей, чи на корпоративні святкування — завжди витримує паузу: концентрується, відкидає усе особисте і входить у роль. Як результат — навіть свої діти колись не впізнавали батька, переодягненого Дідом Морозом.
— Колись я йшов до сусідки, переодягався і повертався до своєї квартири привітати своїх чад — тоді справді ставав для них Дідом Морозом, — згадує Іван Процюк. — Не впізнав мене і племінник, якого вітав у школі. При цьому я не міняю голос, а перевтілюючись у роль, говорю поважно і спокійно.
Малеча та-а-а-ке видає на ранках!
Співрозмовник згадує про дитячі ранки на фірмах у 2006 році, де було приємно працювати: пакети з подарунками господарі підписують, заздалегідь складають список дітей, які хочуть прочитати віршики, щоби нікого не забути. Тому свята стали затишними, родинними.
Однак сьогодні дітки частенько видають експромти, які примушують серйозно задуматись і шукати вихід із ситуації. Наприклад, доводилося почути серед бажань, що хочуть стати не лише бізнесменами, а й… кілерами та бандитами. Часом мами посилають діток посмикати Діда Мороза за бороду, аби дав подарунок. То тепер його борода підстрахована спеціальною гумкою, а в кишені завжди є клей на випадок, коли один вус відпадає.
А “братки”, бувало, й погрожували
Траплялися у Діда Мороза і справжні погрози.
— Якось у ресторані намагався одного бізнесмена до привітання залучити, — згадує співрозмовник. — Ага, не на того натрапив! Очевидно, він вважав себе людиною іншого сорту, тому зі злістю кинув мені: “Я тєбя запомню!” Після такого, повірте, надовго зникло бажання ходити до такої категорії людей…
Іван Процюк каже, що дуже добре вдавалися вечірки у банківських установах. Бо учасники були розкутими, із задоволенням йшли на контакт, із захопленням грали в ігри. Щоправда, легші на підйом завжди жінки, а чоловіки вже підтюпцем за ними. Завжди весело в іграх дорослих на швидкість — хто першим дістанеться до подарунка, марш з кришками і черпаками:
— Чоловіки прив’язують черпаки до поясів, а жінки — кришки. Стають одне за одним. У колоні повинна звучати весела кухонна музика. Розважаю дорослих загадками, які, на перший погляд, дуже прості, але інколи правильної відповіді не дочекаєшся! — ділиться Іван Євгенович. — А ще маю у запасі гарну притчу. Йшли дорогою Багатство, Здоров’я і Кохання. Постукали в оселю одного чоловіка, а він каже, що прийняти зможе лише когось одного. Пішов радитись з сім’єю. Дружина сказала, що їй потрібне багатство, донька — кохання, а матір — здоров’я. Коли чоловік вийшов за поріг, то вже нікого не застав. А звідси тост: нехай у вашому домі завжди буде місце і для багатства, і для здоров’я, і для кохання!
