Еліті соромно не вміти танцювати

Після світових танцювальних чемпіонатів нещодавно повернувся з Голландії віце-президент Асоціації спортивного танцю України, президент Рівненської обласної федерації Сергій КОРОЧАНСЬКИЙ зі своїми вихованцями та керівниками танцювальних колективів міста Рівного.

Керівник танцювального колективу “Мрія” Влада КОСТАК задоволена, що рівняни отримали таку чудову можливість набути солідного професійного досвіду. А водночас і дізнатися, як ставляться до танцювальної культури в різних країнах.

Тон задають чиновники й меценати

— Бальні танці за кордоном є значущою складовою культури для багатьох людей. На покази приходять мер міста, керівники різних рангів, бізнесмени, меценати. І вся публіка там обов’язково танцює, — захоплюється пані Влада. — У Голландії була вражена тим, як вальсують люди, яким по 70-75 років. Якби ви бачили, з якою граціозністю партнер веде свою партнерку! Це неймовірна енергетика та насолода для душі.
Пані Влада розповідає, що історія спортивних бальних танців нерозривно пов’язана з Англією, яка видозмінила їх й довела до рівня змагань. Менталітет англійців наклав на танці свій неповторний відбиток. Слідуючи цим загальновизнаним англійським канонам, можна досягти неперевершеного і якісного рівня танцювання. Підтвердив це і Владислав Яма, фіналіст проекту “Танці з зірками”. Адже Влад презентував саме англійську школу.
— Тільки завдяки школі він зумів розкрити у партнерці-аматорці Наталці Могилевській усю глибину передачі образів, пропустити через душу кожен рух, — пояснює співрозмовниця. — А результат вразив і зачарував усіх глядачів.
— От і для нас участь у чемпіонаті в Англії — це майстер-клас найвищого рівня, — впевнена Влада Костак. — Адже, щоб вчити вихованців, ми повинні вчитися самі. Рівнянам пощастило, що тут працює Сергій Корочанський, який викладає саме цю школу танцю. Оскільки успіхи трьох танцювальних колективів у складі Асоціації — це копітка праця й помножений на усіх вихованців його талант.
— Українці пішли далі іноземців у проекті “Танці з зірками”, — переконаний віце-президент асоціації спортивного танцю України, президент Асоціації спортивного танцю Рівненської області, доцент Європейського університету Сергій КОРОЧАНСЬКИЙ. — Адже люди не просто спостерігали за тим, що відбувається на екрані, а самі захотіли танцювати, як симпатична і природна Руслана Писанка чи елегантний і зібраний Анатолій Борсюк. До нас була маса дзвінків — розпитували про умови занять. При зустрічах тільки й розмов: кому яка пара і чий стиль більше до вподоби. Не пригадую, щоби подібне траплялося раніше. Треба обов’язково підтримати такий інтерес людей до бальних танців. Бізнесмени, підприємці за кордоном мають за честь вкласти кошти в той чи інший проект, коли це стосується культурних заходів. По-перше, меценатствувати модно, а, по-друге, — дуже вигідно. Адже організатори широко рекламують торговий знак, або абревіатуру, інші брендові речі — і через засоби масової інформації, зовнішньою рекламою, на індивідуальних бейджах, на спортивних костюмах, дипломах, медалях, кубках.
— Є колосальні можливості для проведення подібних заходів і в Рівному, — веде далі президент асоціації. — Як показала практика, вони користуються великим попитом. Ми переконалися у цьому під час чемпіонатів України, міжнародних конкурсів, які збирали у нашому місті багато публіки. Як на мене, танці стали універсальним видом спілкування. Єдина проблема у тому, що немає майданчиків для подібних заходів. Була розмова з владою про продаж нам кінотеатру “Юність”, але поки що закінчилася нічим… Ми б погодилися й на будь-який інший майданчик, взяли б його у довгострокову оренду, зробили б відповідний ремонт. Абсолютно впевнений: у Рівному багато спонсорів, що допомогли б нам у цьому. Муніципальний культурний центр, про який мріємо, — унікальна форма для міста із такою кількістю мешканців, як у Рівному. Він би й опікувався такою ідеєю як муніципальний бал. Така подія стала би значущою, пам’ятною для міста, і водночас була б нагода зібрати благодійні кошти на благородні справи.

Фахівці їдуть і не повертаються

Але поки що Сергій Корочанський змушений проводжати за кордон одного за одним своїх кращих вихованців:
— Днями поїхав у Флориду 23-річний Максим Лотоцький, йому видали робочу візу на три роки з укладенням вигідного контракту. Йому надали статус обдарованої людини, необхідний для проживання у США. 9 січня проводжатиму ще одну ученицю Юлію Федан, протягом року туди ж виїхав ще один учень Станіслав Корочанський. Українські танцюристи дуже цінуються за кордоном — за фаховість, працелюбність, здатність легко адаптуватися у новому середовищі. Мені надходить надзвичайно багато запрошень читати лекції, викладати у різних країнах — Ізраїлі, Франції, Сербії, на Кіпрі — і усе це завдяки нашим вихованцям, які туди виїхали свого часу. Шкода тільки, що назад в Україну ніхто з них не повертається.

Пригоди наших у Франківську

Пані Влада каже, що сьогодні і рівняни вже дозріли до того, щоб бальні танці стали мистецькою і душевною потребою, щоб, як і у колишні часи, уміння танцювати було складовою загальною розвитку. А передумови вже є. У жовтні в нашому місті сформувалася група дорослих аматорів-початківців. Вони мають можливість навчатися не тільки спортивним танцям, а і соціальним — таким як сальса, мамбо, меренге, мілонга тощо.
Нещодавно ця група в Івано-Франківську успішно виступила на муніципальному балу. І участь у ньому не обійшлася без сюрпризу. Дорогою до Івано-Франківська, за 15 кілометрів до Тернополя, зламався автобус, в якому їхали рівненські аматори. З Рівного на допомогу не зміг виїхати ніхто. Тому довелося подзвонити в найближчий пост ДАІ. Достатньо було сказати черговому, що допомоги потребують танцівники, і міліція одразу ж примчала на допомогу, організувала автобус. І на муніципальний бал до сусідів рівняни таки потрапили, хоча і з запізненням.
— Бал відбувся 16 грудня. Але група встигла підготуватися до нього, — продовжує Влада Костак. — Двоє чоловіків і семеро жінок займалися тільки з жовтня, та прекрасно себе показали. Звичайно, тремтіли коліна, було страшно. Але учасники побачили, що вони не самотні, а головне — що танці дають величезний заряд енергії і задоволення.
— Якщо краса рятує світ, то чому б не краса і грація танцю? — посміхається Влада Костак.

Подолати стрес і розважитись

Більшості тих, хто зараз ходить на заняття, — від 25 до 50 років.
— Часом люди йдуть до танцзалу долати невдоволеність собою, — зауважив Сергій Олександрович. – Саме танець допомагає урівноважити енергію, яка є основним чинником у розкритті індивідуальності людини.
Приватного підприємця пані ТАІСІЮ на танці привело бажання після напруженого дня зняти напругу, розслабитись:
— Хтось іде до ресторану, а я на танці. Півтори години інтенсивних ритмічних рухів під музику – таке задоволення ні з чим не зрівняєш.
Домогосподарка Лариса БЄЛОВА на танці приходить підтримувати себе у формі. Каже, обов’язково приведе і свого 16-річного сина. Вважає: якби люди більше танцювали, у них було б менше проблем.
Пенсіонерка ГАЛИНА ПЕТРІВНА танцями заміняє… масаж, який їй рекомендували:
— У лікарні на сеансі лежиш і почуваєшся котлетою, яку відбивають. А у танці – ти активний, динамічний, здоровий і бадьорий, – каже жінка.
Молодих хлопців — студента Ігоря та водія КамАЗа Дмитра — на танці привело бажання відточити рухи, потрібні при заняттях бойовими мистецтвами. Впевнені, що удосконалять техніку пересування, а ще навчаться повній релаксації. Від занять отримують безліч позитивних емоцій.
11-річний Олександр Шульга, учень 11-ї рівненської школи, на танці приходить разом з мамою, Людмилою Олексіївною. Обоє надзвичайно люблять танцювати і вважають це найкращим відпочинком.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху