Алла Гуц: “Сіла за кермо, коли чоловіка вкусила змія”

З Аллою Гуц ми домовились зустрітися в офісі їхньої фірми. Однак дата нашої зустрічі співпала з травневими святами, тому пані Алла запросила на чашечку кави до себе додому. Як вона розповіла дорогою, у свій власний дім сім’я Гуців переїхала якраз на Новий рік. Дизайнером інтер’єру двоповерхового будинку була сама пані Алла. Жінка приготувала каву та цукерки, а я — диктофон. Після чого й розпочалася наша розмова…

Про вареники
з сюрпризами
— Пані Алло, ви з Олегом давно разом?
— У цьому році буде ювілей — 20 років. Ми ще зі студентських років разом. Він прийшов до нас на економічний факультет у “водник” після армії. У нас були самі дівчата понад сто — і лише троє хлопців. Уявляєте? У перший же день навчання він попросив у мене ручку, так ми познайомились. Одразу ж почали зустрічатися. До весілля рік дружили. До слова, дата дня народження чоловіка співпала з датою нашого одруження. Можна сказати, що я йому на день народження подарувала себе (сміється). А обвінчалися ми вже аж через десять років…
— Весільна подорож була?
— Оскільки ми вчилися на одному факультеті, нам від комсомольської організації подарували путівку на Кавказ. Були приємно вражені…
— У навчанні пан Олег допомагав?
— Так. Пам’ятаю, на останньому курсі я, будучи вагітною, потрапила в лікарню. Тому чоловікові довелося писати дві дипломні роботи. Було дуже смішно, коли викладач-рецензент сказав: “Вчіться писати у своєї дружини”. Чоловік так старався, що написав для мене дипломну краще, ніж для себе!
— А там уже перша дитина з’явилася…
— Так, старший син народився якраз на святого Андрія. З того часу кожного року у цей день купа гостей. Зіставляються всі можливі предмети меблів, бо немає де всім сісти! Усі приходять на вареники.
— Вашого приготування?
— Звісно. Я готую їх із сюрпризами. Кожен сюрприз у мене щось означає. Вареники є з огірком чи з яблуком, з квасолиною. Я сама придумую, що це може означати, оголошую список. Доводиться готувати по 300-400 штук! Щоправда, мама мені допомагає. У нас такого не буває, щоб лишився хоча б один вареник! Я все надіюсь, що син одружиться, то невістка допомагатиме. А він каже: “Ні, мамо, це робитимеш тільки ти”. Така вже в нас традиція святкування святого Андрія…
Про ранкові аромати
— Я так розумію, друзів у вас багато?
— Так, у нашій сім’ї дуже розвинутий інститут кумівства. Куми у нас найближчі давні друзі, ще зі студентських років. Крім того, на щастя, надбали багато друзів за своє життя. Зізнаюсь, колись думали, що у нас у квартирі місця мало, але й у власному домі його для всіх гостей не вистачає… Я завжди мріяла про великий будинок, щоб завжди сини з невістками приходили у гості, онукам було де гратися…
— Сніданки хто готує?
— Ми з дітьми — сови. Дуже любимо поспати зранку. Олег — жайворонок. Він встає зранку, практично кожні вихідні готує сніданок. Заодно може навіть борщ приготувати. Тому ми вже прокидаємось на запахиJ Олег дуже любить готувати, щоправда, це задоволення дозволяє собі тільки на вихідні. Він каже: “Коли я готую — відпочиваю”…
— А ви дітьми займаєтесь, так?
— Розкажу вам цікаву річ. Ми зі старшим сином ходимо на уроки танців. Спочатку займались у групі, а цей рік — беремо приватні уроки. Ми навіть якось подарунок зробили Олегу на день народження минулого року — станцювали румбу. У чоловіка на очах з’явились сльози замилування… Я, до речі, ще в юнацтві займалась танцями. Народними.
— Тобто сюрпризи ви любите?
— Ще й як! Я як зараз пам’ятаю: було моє 33-річчя, ми відпочивали за кордоном з друзями. Раптом чоловік вийшов на сцену, взяв гітару і заспівав мені “Очарована, околдована”. Ми зараз жартуємо, що чоловік співає, ми — танцюємо. На гітарі, до слова, Олег навчив грати і старшого сина. А ось молодший Бориско більше схильний до спорту. Він грає у професійний теніс.

Про робочі будні
— У житті не набридає те, що ви постійно разом? І вдома, і на роботі…
— У нас є чітке розподілення: в сім’ї головна я, на роботі — він. Насправді — ніколи не набридаємо одне одному. Просто ми з ним дуже різні. Тому, мабуть, доповнюємо одне одного. Він надзвичайно мовчазний, я — дуже говіркаJ
— Невже ніколи не сваритесь?
— Чому ж? Буває… Як у кожній сім’ї. Але чоловік зазвичай довго не може ображатись. Він забіякою ніколи й не був, радше — цілеспрямованою людиною.
— Коли з’явилась думка зайнятися бізнесом?
— Це була Олега ініціатива. Ми для цього продали навіть недобудовану трикімнатну квартиру. Ці гроші вклали у бізнес. Справа була ризикована, але вже за два роки повернули гроші. Тоді купили нову готову квартиру. До речі, в “Ізотерм С” троє засновників. Це наші друзі. Неправда, що з друзями не варто робити бізнес. У нас навпаки чудові стосунки.
— До бізнесу де працювали?
— Чоловік десять років працював заступником голови обласної ДПА. Коли почалися політичні чвари в країні, різні міжусобні розподіли, чоловік не витримав і пішов з податкової. А я до спільного бізнесу працювала головним бухгалтером на приватній фірмі. Виходить, що в бізнес я прийшла раніше, ніж чоловік (сміється).

Про туристичні казуси
— Андрій зараз випускник. Уже знає, ким хоче стати?
— Наразі Олег радить йому йти нашими стопами — вчитися інженерній справі, йти у бізнес. Це все, що ми можемо йому запропонувати. Якби він захотів стати лікарем, ми не змогли б побудувати йому лікарнюJ…
— Не важко вам з трьома чоловіками?
— Усі чоловіки у нашій родині народилися під знаком вогню. Я — під знаком води. Можна сказати, я живу між трьома вогнями (сміється).
— Пан Олег теж запальний?
— Так… Наш тато дуже нетерпеливий. Не любить чекати. Однак завжди швидко відходить, якщо сердиться. А ще він дуже щедрий. Іноді навіть занадтоJ У супермаркеті скуповує все! Дітей балує більше, ніж я.
— Я помітила, що у вашій залі безліч різних сувенірів…
— Ми по два рази на рік, а то й більше, їздимо за кордон. Ніколи не повертаємось у ті місця, де бували. Двічі на одному й тому ж місці добре не буде. Зрозуміло, що звідусіль привозимо сувеніри. Минулий Новий рік зустрічали у Фінляндії. Кращого Нового року в нашій сім’ї за двадцять років не було! Катання на собаках, на мотосанях, похід до Діда Мороза… Літній відпочинок найбільше запам’ятався в Іспанії. Лицарській турнір, танцювальні фести…
— А в яких екзотичних країнах бували?
— Були в Тунісі. До речі, саме завдяки цій поїздці я сіла за кермоJ. Там Олега вкусила змія. Вакцинацію нам зробили, але коли повернулись додому — почались проблеми зі здоров’ям. Я вже мала на той час посвідчення водія, однак не ризикувала стати водієм. Але змушена була возити чоловіка по лікарнях.
— Насамкінець, чи є у вас заповітна мрія?
— (Задумалась… Згодом посміхнулась). Я хочу машинку — “Мерседес”. А якщо серйозно, то хочу поставити дітей на ноги, дочекатися внуків. Головне — не стояти на місці…

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху