Велике заселення студентів

Напередодні
Початок навчального року розпочинається задовго до знаменитого Першовересня. Адже чимало вступників, особливо тих, хто вирішив спробувати свої сили на підготовчих курсах у державних університетах, змушені “замовляти місця” в гуртожитках обраних ВНЗів. Нинішнім вступникам не поталанило: лише незначна частина все ж оселилася у гуртожитках. Інших направили шукати квартиру. На два-три тижні, мовляв, адже у студгуртожитках нині ремонти. Батьків абітурієнтів така ситуація, звісно, не зовсім влаштовувала, проте, зібравши в кулак емоції та наготувавши належну суму (а зняти квартиру в Рівному, знаю з особистого досвіду, непросто), вдалися до пошуків затишного притулку.
Ті ж, хто не міг дозволити собі відправити дитину на квартиру, вирішили шукати кращу долю в інших гуртожитках. ВНЗів і середніх навчальних закладів у Рівному немало, отож і “блудних душ” вистачало. Підприємливі коменданти вмить підняли плату за ліжко-день — якщо в кінці травня-на початку червня “плата” за проживання в гуртожитку складала 1,5-3 гривні за добу, то уже наприкінці червня вона сягнула п’яти-семи грн. Кажуть, були й такі, що проводили ночі на вокзалах або ж щодня, незважаючи на відстань, їздили на вступні іспити, а потім і на навчання.
Вчора
Заселення у гуртожитки, як правило, розпочинається 28-29 серпня. Саме цього дня під дверима комендантів гуртожитків середніх та вищих навчальних закладів вишиковувалися довжелезні черги за своєрідним дефіцитом — житлом. Найбільш підприємливі батьки, вмить оцінивши серйозність ситуації, поспішили до найближчих крамниць за “подарунками”. Коменданти не поспішали спілкуватися з очікуючими: це їх час, вони вирішують долю простих смертних. Черги рухалися повільно, батьки й діти томилися під палючим сонцем, окупувавши довколишні лавочки й траву...
Першого дня в один з гуртожитків Рівненського державного гуманітарного університету не заселили навіть і половини бажаючих. Наступного дня ситуація повторилася. Всемогутні коменданти чомусь не впізнавали тих, у кого ще вчора приймали подарунок і дивилися поверх голів “чесних”. І знову марно втрачений день під сонцем, і знов — надія на завтра, на свій куток у гуртожитку.
Сьогодні
Минуло два тижні. Гуртожитки навчальних закладів вщент забиті студентами — у кімнаті, розрахованій на два-три ліжко-місця, проживає чотири-шість осіб. Кількість бажаючих у повній мірі відчути смак студентського життя не зменшується, а селити їх нікуди. Не лякає студентів навіть те, що вартість проживання збільшилася. У РДГУ кажуть, що такого напливу іногородніх студентів тут не бачили років з п’ять. І, оскільки навчання у нашому місті чи не найдешевше в Україні, абітурієнтів з інших міст і сіл краю та сусідніх областей слід чекати й у наступному році. Що ж стосується розселення, то особливість цю намагатимуться врахувати у майбутньому, але для повного вирішення проблеми, очевидно, доведеться добудовувати ще хоча б один гуртожиток.
Якщо у ВНЗах проблеми з поселенням визнають і намагаються якось їх вирішувати, то керівники училищ і технікумів намагаються їх просто не помічати. Й досі практично з сумками на асфальті чекають вирішення своєї долі кілька першокурсників. Вони змушені перебуватися “підночівками” у знайомих, адже коменданти щодня обіцяють “знайти варіант підселення”. От тільки коли це буде — студентів не повідомляють.
Проблема з поселенням нині — чи не найактуальніша в галузі. Перший заступник начальника управління освіти та науки облдержадміністрації Микола Віднічук вважає: у ситуації, яка склалася, винне керівництво навчальних закладів, яке не подбало завчасно про організацію житла студентів. Кожен вступник має право обирати не лише університет чи інститут, але й місце проживання.