Чи пікетуватимуть облдержадміністрацію люди у водолазних костюмах?

Про подібне не дово-
дилося чути взагалі.
Картина, яка уявляється, варта уваги провідних світових телеканалів.
А хочуть рятувальники на воді одного — повернення заборгованої зарплати за червень, липень, серпень. Крім того, вважають за необхідне мати впевненість у тому, що їхня праця буде потрібною в майбутньому, та й наступного року отримають вони гарантований заробіток. Протягом купального сезону колектив рятувальників успішно виконував свої обов’язки. За словами начальника рятувально-водолазної служби в Рівненській області Миколи Процюка, у місцях дії рятувальних станцій цього літа фактів утоплень не було. Працівники служби врятували та попередили загибель 124 осіб. А як виконувати такі специфічні функції на голодний шлунок? На це запитання важко відповісти. Передусім, необхідно розібратися: чому виникла конфліктна ситуація?
На думку Миколи Процюка, її витоки слід шукати в рішенні депутатів обласної ради минулого скликання від 28 лютого 2002 року про створення обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах, підпорядкованої управлінню у справах надзвичайних ситуацій. Тобто практично організовувалася паралельна структура. Їй і надавалося фінансування. А старим і досвідченим кадрам нічого іншого не залишалося як рятувати тих, хто тоне, на, так би мовити, громадських засадах. Щоправда, як говорить пан Микола, згідно з угодами, складеними на певний термін, працю рятувальників оплачувало управління з надзвичайних ситуацій. Нині борг по зарплаті складає майже 21 тисячу гривень. У масштабах області то не великі гроші. Але на рівні кожної окремої сім’ї...
Кажуть, що коли виникає проблема, то це комусь вигідно. Микола Процюк вважає, що причиною тут є майнові питання, бо бази рятувальників розташовані в мальовничих місцях Рівненщини.
— Після того, як водолази, які працювали на Білому озері і були в підпорядкуванні нашої служби, перейшли в паралельну структуру, — каже пан Процюк, — мене на територію бази вже не пускають, хоча все майно перебуває на балансі нашої організації і юридично ми за нього відповідаємо. А комплекс майновий там чудовий — кількаповерховий будинок, велика територія.
Точаться чутки, що знайшлися охочі приватизувати й приміщення рятувальної станції на Басівкутському озері. Місце, де вона знаходиться, нагадує райський куточок. Чим не база відпочинку для еліти? Тим більше, що балансова вартість не дуже велика — трохи більше 55 тисяч гривень.
А чи знає про цю ситуацію керівництво новообраної обласної ради? Микола Процюк каже, що знає. Направили листи, де описали все. Відповіді нема.
Отож про перебіг подій та про те, хто накинув оком на Басівкутське озеро, читайте в наступних номерах “ОГО”.