Прокуратура проти християнської етики?

Як повідомила голова постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту населення та гуманітарної політики Світлана Богатирчук-Кривко, на розгляд комісії надійшло подання прокуратури Рівненської області до міського суду. У ньому йдеться про незаконність введення в школах предмету “Християнська етика”. Висновки такі прокуратура зробила з заяв незадоволених батьків, що неодноразово надходили в прокуратуру, та перевірок, які проводилися в загальноосвітніх навчальних закладах міста та області. Працівники виявили чимало порушень як в організації викладання предмету, так і в кадровому забезпеченні.
— Подання, яке розглядала постійна комісія, виносилося також на розгляд обласної ради, — зауважує Світлана Богатирчук-Кривко. — І члени комісії, і обласні депутати подання відхилили. На мою думку, питання введення у шкільну програму християнської етики вже вичерпане, адже при його запровадженні ми намагалися максимально врахувати суперечливі моменти — викладання факультативне та проводиться лише при наявності заяви від батьків. Крім того, предмет не оцінюється, а педагогічні кадри, які ми направляємо на роботу в школи, проходять спеціальну підготовку на базі Острозької академії. Предмет для наших шкіл новий, отож, зрозуміло, без неузгодженостей не обійшлося. Але я не вважаю введення християнської етики приводом для нових суперечок.
Існує й інша думка: такий компроміс, як “Християнська етика”, не повинен влаштовувати ні церкву, ні державу. Спроби об’єднати “національне” виховання з “християнським” найчастіше призводять не до поєднання, а до підміни. Причому порушується основна умова шкільної освіти — її світськість і відмежованість від будь-якого віросповідання. Як підтвердження — кілька витягів із двох програм “Християнської етики”, розроблених Львівським управлінням народної освіти й Острозькою академією. Формулювання типу “у християнській моралі сконцентровано вищі цінності європейської цивілізації, тож християнські аргументи найвагоміші” принижує неєвропейські культури й усі нехристиянські віросповідання. Фрази “джерелом добра є тільки Бог”, “християнські цінності абсолютні — доброта, любов, правда, чесність, свобода, гідність, справедливість...” автоматично перетворюють атеїста на злісного аморального суб’єкта. Висловлювання типу “бути чесним — означає наслідувати Христа”, “формувати в учнів цілісний образ Христа”, “переконати дітей бути християнами”, творіння молитви як необхідної частини уроку, теми уроків на кшталт “наша активна участь у Літургії” загалом неприйнятні для уроків у світській школі.
Викладання християнської етики в школі бачиться глухим кутом. Очевидно, що шкільні вчителі не повинні цього робити хоча б тому, що їм бракує богословської підготовки — це призводить до хибного тлумачення Святого Письма. Священики теж не можуть цього робити, бо “школу відмежовано від церкви”. Отакий компроміс: ми згодні впровадити цей предмет, але читатимуть учителі... Що з цього може вийти — описано в поданні прокуратури.