Про олію багаторазового використання і “пресмачні" пиріжки...

Якщо років десять-п'ятнадцять тому, щоб придбати звичайного пиріжка за 5-10 копійок, потрібно було стояти в черзі біля спеціалізованого кіоску, то нині ситуація докорінно змінилася — лотки з цим товаром практично на кожному кроці, а деякі продавці самі розносять пиріжки по ринку, гучно рекламуючи "смачні гарячі пиріжки".
Серед людей часто ширяться чутки, що олія, в якій смажаться пиріжки, використовується без обмежень, тобто до повного википання. Завідуюча відділенням гігієни харчування міської СЕС Надія Стичишина зовсім іншої думки. За її словами, під час перевірки якості так званого фритюрного жиру працівники санепідемстанції порушень не виявили. До того ж, деякі види олії можна справді використовувати кілька разів. При температурі кипіння, як вона говорить, знищуються практично всі хвороботворні мікроби. Адже пиріжки готуються, зазвичай, при температурі 100 і вище градусів.
Що ж буде, якщо при смаженні використати таки "прострочену" олію? По-перше, знижується якість, погіршується смак, відчувається гіркуватість. По-друге, продукти окислення справді несуть загрозу для здоров'я людей...
Ці ж таки пункти мають свій плюс і свій мінус. Позитивним є те, що пиріжки, чебуреки, біляші готують, так би мовити, на очах клієнтів (напівфабрикати ліплять у спеціальних цехах). Відтак гарячий пиріжок, який ви купили, не провалявся кілька днів у коробці і не був потім знову підігрітий і проданий черствим. Недолік — один і великий. Стоять міні-пекарні на найбільш людних вулицях (окраїни ринків) просто неба. У спеку тут — тисячі мух. Крім цього — пил, вихлопні гази численних автомобілів. Все це теж впливає на якість продуктів, які споживаємо.
Санітарно-екологічна міліція тут не має жодних повноважень накладати санкції на продаж, оскільки у власників цих міні-цехів є дозволи управління торгівлі, санстанції тощо.
Реалізаторів (переважно пиріжків із солодкою начинкою: сиром, повидлом, яблуками, сливами та ін.), які розносять пиріжки на ринках, наймають приватні підприємці — власники вищезгаданих цехів. Від кількості збутого товару залежать денні зарібки цих людей. Зазвичай, можуть отримати за день 7-8 гривень "чистого" доходу.
Рівнянка пані Лідія Н. таким чином заробляє на життя. Основні її клієнти — це продавці й покупці центрального продовольчого ринку і ринку "Моріон". З кожного збутого пиріжка вона має свій відсоток — сім копійок. Щоб заробити сім гривень, потрібно продати аж сто пиріжків.
- Іноді я продаю їх п'ятдесят. У кращі торгові дні, тобто вівторок, суботу-неділю — сто, — ділиться жінка.
Звісно, продаж пиріжків для багатьох — чи не єдине джерело доходів. Але разом з цим виникає й чимало цікавих нюансів. Нерідко, якщо співставити вартість борошна, сосисок, повидла або фруктів, використаних для приготуванні пиріжка, він виходить дорожчим тієї ціни, за якою його купують люди на ринку. Постає наступне питання: які ж продукти використовуються при виготовленні таких пиріжків: неякісне борошно чи обрізані від гнилі яблука?
Тим часом, із приїздом до Рівного студентів збільшилась і кількість продавців пиріжків. Адже молодь навчальних закладів — основні клієнти таких точок. Про це знають і в міській СЕС. Отож чергові перевірки — не за горами. Чи будуть виявлені порушники, чи зменшиться кількість бажаючих продати свій "пресмачний" товар — покаже час. Але поки що на ринках дедалі частіше чуємо: "Кому гарячі пиріжки?.."