Сімейний підряд допомагає скривдженим

Пану Івану доля не дала легких доріг. Немало бачив він несправедливості. Взнав ціну справжній дружбі, та, на жаль, довелося пізнати й зраду. Зараз він не любить згадувати, що саме в середині 90-х років наштовхнуло його на думку про створення організації, яка б змогла допомогти тим, чиї законні права були порушені, хто зазнав утисків з боку керівництва. На перший погляд, чогось подібного в місті вистачає, та чи зможе чиновник з висоти свого кабінету відчути всю гостроту ситуації, в якій ніколи не бував? Чи здатний він зрозуміти того, хто приніс йому свій біль, уявлення про який він ніколи не мав і не буде мати?
Можливо, ця думка прийшла до Івана Ходькіна в той час, коли залишився без роботи, можливо, рішення визріло після спілкування з тими, хто опинився в такій ситуації. Для реалізації запланованого було все — досвід, здоров’я, бажання працювати. Не вистачало головного — знань. Ще за радянських часів довелося пану Івану стикатися зі справами, один розгляд яких потребував обізнаності в питаннях юриспруденції. А після 1991 року законодавче поле України почало зазнавати суттєвих змін, приймалися нові закони доповнювалися діючі.
— Мусив у зрілому віці знову сідати за парту, — пригадує Іван Ходькін. — Легко сказати “сідати за парту”. Не йдеться про чисто психологічний бар’єр, коли поряд з тобою конспектують лекції значно молодші люди. Мова про інше — за навчання платити треба. А звідки в того, хто не має постійного джерела заробітку, гроші? Тут на допомогу прийшли працівники обласної служби зайнятості. Саме тоді вони формували групу майбутніх юристів для навчання на базі аграрного технікуму. Зрозумівши моє становище, інспектор міського центру зайнятості, з якою я спілкувався, порекомендувала саме там отримати юридичну освіту. Вирішив піти. Зараз щиро вдячний їй та людям з обласного центру зайнятості, які дали мені можливість вчитися.
Окремо згадує пан Іван про саму систему навчання. В групі зібралися люди, які вже щось в житті бачили. Відповідно і навчальний матеріал їм подавався не за такою системою, як для вчорашніх випускників шкіл. На курсах кожен вже знав, у якій галузі юриспруденції працюватиме після одержання диплома. Тож певні програми вивчав з особливим поглибленням, спілкувався з викладачами не тільки в урочний час. З тими, хто допоміг стати юристом, зустрічається Іван Ходькін і зараз. Консультується з колишніми викладачами.
Від моменту закінчення навчання минуло вже більше п’яти років. За цей час Іван Ходькін дечого домігся в напрямку реалізації своїх задумів. Організація “Справедливість”, яку він в нашому місті очолює, захищає законні інтереси громадян, зокрема, їхні трудові права, надає допомогу і підтримку у вирішенні трудових конфліктів. Організація ставить собі за мету ще до суду вирішити конфлікт, який назрів у колективі між окремими його членами та керівництвом.
За словами пана Івана, є чимало рівнян, які користуються послугами “Справедливості”. На жаль, під час вирішення трудових конфліктів не всі можуть отримати кваліфіковану юридичну допомогу. Послуги адвокатів не кожному по кишені. А тут пораду можна отримати безкоштовно. Хоча і зараз би не відмовилися від певної фінансової допомоги — планується розширення сфери діяльності “Справедливості”, зокрема, створення її відділень у районах Рівненщини, оснащення організації комп’ютерною технікою. Останнє потрібно, щоб бути в курсі змін і доповнень у законах.
Як скоро здійсняться задуми — покаже час. Зараз зрозуміло одне: колишній безробітний знайшов своє місце в житті, працею своєю нині може вирішувати проблеми та в прямому розумінні допомагає людям. Створив і робочі місця для інших. А щодо рівня знань, отриманих на організованих службою зайнятості курсах, то про це свідчить промовистий штрих — Іван Ходькін, після того, як його син Валерій, закінчивши автотранспортний технікум опинився без роботи та отримав статус безробітного, порекомендував йому піти вчитися саме туди. Зараз він за направленням служби зайнятості навчається в аграрному технікумі, здобуває спеціальність юриста. А після цього разом з батьком допомагатиме тим, хто опинився в скрутній ситуації.