Ще раз про зарплату рятувальникам на водах

У кімнаті навчально-методичного центру управління з надзвичайних ситуацій, яку нині займає обласна комунальна аварійно-рятувальна служба на водних об’єктах, відбулася цікава розмова з новими її працівниками — Миколою Гроголем та Андрієм Гайдуком. Обидва не так давно перейшли сюди з рятувально-водолазної служби. До цього вони працювали на Басівкутському озері. Мужчини кажуть, що робота у них була надзвичайно складною. Щодня фіксували по кілька десятків порушень на воді. Не одній людині надали допомогу. Траплялися різні потерпілі. Одні, коли їх витягували з води, дякували та йшли геть. Інші, хто перебував напідпитку, могли й конфліктні ситуації створити. За словами рятувальників, у таких випадках часто до приміщення служби приїздили міліціонери. Обійшлося цього літа без фактів виробничого травматизму, але неприємностей пережили вдосталь. За це не заплачено нічого. А в кожного є сім’ї, яких годувати треба.
У попередній публікації, посилаючись на слова начальника водолазно-рятувальної служби “Товрятвод” області Миколи Процюка, йшлося про те, що праця рятувальників на Басівкутському озері оплачувалася згідно з угодами, складеними на певний термін з управлінням з надзвичайних ситуацій. Чому ж зараз не можна заплатити людям? Проблема, на думку начальника Рівненської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах Олександра Васильєва, полягає в тому, що угоду складено “заднім”числом. На це пан Процюк відповідає, що і раніше такі угоди укладалися і теж “заднім” числом. Пан Васильєв стверджує, що то були інші часи, коли під егідою управління саме формувався колектив обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах. Зараз він в основному створений і жодна бухгалтерія таких документів не пропустить.
Пересічного рівнянина такі тонкощі цікавлять мало. З порушеної теми рельєфно вималювалися на даний час поки дві проблеми. Перша: чи заплатять людям за виконану роботу, за те, що ціле літо рятували, можливо, когось з наших близьких? Друга: чи не вийде так, що і наступного купального сезону життя відпочиваючих на Басівкутському озері охоронятимуть голодні рятувальники, яких щовечора за зарплату “пилятимуть” їхні дружини і яким вранці буде, як мовиться, глибоко фіолетово: хто там у воді плаває, а хто вже потонув?
Почнемо з розгляду другої. Олександр Васильєв каже, що за будь-яких умов функції рятувальників виконуватимуть люди з його служби, котрі матимуть стабільну і непогану зарплату. Інша справа — де вони базуватимуться? Нині питання передачі майнового комплексу рятувально-водолазної станції на баланс обласної комунальної аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах не вирішене. Пан Олександр не виключає можливості залучення до підготовки рятувальників для Басівкутського озера фінансових можливостей тресту зеленого господарства. Це підприємство нині відповідає за утримання пляжу. Можливо, то будуть найняті трестом працівники, які пройдуть у рятувальній службі відповідну підготовку. Не виключає він і варіанту проходження таким чином виробничої практики студентами вищих навчальних закладів. Звісно тими, які матимуть допуск. Але сподівається Олександр Васильєв на той варіант, коли саме спеціалісти його служби виконуватимуть на Басівкутському озері функції рятувальників.
Найболючіша проблема — оплата праці. Як з’ясувалося з розмови з Миколою Гроголем та Андрієм Гайдуком, перспектив на отримання зароблених за літо грошей вони, працюючи навіть у складі обласної комунально-рятувальної служби на водних об’єктах, не мають ніяких. За словами Олександра Васильєва, не зможуть отримати зарплати за літні місяці й інші працівники рятувально-водолазної служби, які, можливо, раптом завтра вирішать перейти на роботу в обласну комунально-рятувальну службу. Причина проста — грошей просто нема. Де їх взяти — висловлюються різні думки. Дехто радить розрахуватися майном діючої водолазно-рятувальної станції на Басівкутському озері. Хоча знаходяться й противники. Андрій Гайдук, зокрема, каже, що дати замість заробленого там можуть хіба акваланги, які йому не потрібні. Має свій, особистий. Інші пропонують розглянути питання на сесії обласної ради та виділити мізерні в масштабах області гроші на зарплату рятувальникам з обласного бюджету. Який з цих шляхів виявиться кращим — покаже час. Зрозуміло одне: віддати людям зароблене слід обов’язково.