16.10.2002, 18:59

Чи все те золото, що блищить? Особливо на базарі

Про якість базарного сервісу кожен з нас знає з особистого досвіду. Надати перевагу більш-менш зручним і затишним магазинам теж наважиться далеко не кожен. І не лише тому, що магазинні ціни дещо вищі, а й тому, що традиційні “штучки” продавців мають місце практично всюди. Особливо це стосується дорогих товарів.

Кілька днів тому доводилося блукати крамницями міста у пошуках подарунка. Звісно,
не обминули увагою й базар. Оскільки подарунок планувався для молодої представниці прекрасної статі, першими під наш пильний погляд потрапили кіоски, де продаються ювелірні вироби. В одному з них асортимент був особливо розмаїтий, проте продавець надавала перевагу не спілкуванню з потенційними покупцями, а обговоренню вчорашніх іменин чоловіка колеги по роботі. У другому зустріли приємні дівчата-продавці. Вислухавши побажання, представили кілька варіантів для вибору. Тут би порадіти приємному співвідношенню вартості і якості товару, проте... Щодо останнього сумніви з’явилися уже тоді, коли гарненькі сережки з білого золота лягли на чорний оксамит імпровізованого прилавка. Подерті, з нерівно встановленими та неоднакового розміру камінцями “та шо ви, дєвушка, це ж справжній горний хрусталь”, вони не виглядали на нові, “щойно з заводу”. Залишивши за собою право засумніватися, ми уже збиралися покинути кіоск, але побачили щось зовсім незвичне навіть для базару. Третя дівчина, очевидно, колега привітних продавців, з незворушним виразом обличчя вибирала з купи золотих виробів річ, шукала в іншій купі до неї бірочку, на власний розсуд підписувала її та виставляла вагу і пінцетом підчіплювала до неї пробу. Очевидно, робота вимагала чималих зусиль, бо підприємлива продавець раз по раз гризла ручку та приречено зітхала — складно, напевно, орієнтуватися в вагах і цінах.
Ми повернулись, щоб з’ясувати, що ж усе-таки відбувається. Дівчата, зрозумівши, що метою другого візиту є не бажання придбати обрані сережки, а звичайнісінька цікавість, невдоволено хмикнули. “Майстриня” ж, не відволікаючись від заняття, пояснила, що під час перевезень з заводу (якого, щоправда, уточнити не змогла), бірки з пломбами відлітають від виробів. Неякісно, напевно, чіпляють. Турботливим же базарникам доводиться підлагоджувати “несерйозність” заводу. Разом з заводським, звісно, на прилавок потрапляє і так зване турецьке золото. Але частка його настільки незначна, що й говорити про це не варто.
Продавці турбуються про своїх клієнтів. Усе чесно: ви платите дешевше, але й отримуєте відповідну якість. Вирішувати, як завжди, нам...