Ми у Facebook
29.10.2002, 03:16

У Рівному з’являться вітряки?

У минулому столітті вітряки були майже в кожному селі нашої області (якщо там не будували водяний млин). Нині їх залишились одиниці, до того ж майже над кожним нависла загроза руйнації. Відтак працівники Рівненського обласного краєзнавчого музею — завідуюча сектором виставок Галина Данильчук та завідуюча відділом етнографії Алла Українець — вирішили офіційно звернутися до влади з питанням про те, щоб один з млинів перевезти у... Рівне.
— Звісно, на це потрібні фінансові затрати, — розповідає пані Галина. — Але ми сподіваємося, що знайдуться багаті люди, які допоможуть це здійснити. Млина можна, приміром, поставити навпроти пам'ятника Климу Савуру на місці колишнього кінотеатру імені Тараса Шевченка.
Вітряні млини — це винахід людства ще ХII століття. У ХVII столітті вони почали будуватися й на теренах нашої області. Вітряки відігравали важливу роль в забудові сільських поселень, визначали їхнє архітектурне обличчя, формували краєвид українського села. Зводили їх на підвищеннях, щоб кращим був доступ вітряних потоків. Млин села Красносілля Гощанського району зберігся майже в повній своїй силі і красі. Найголовніше те, що в ньому присутня
вся "серцевина" — столітні дерев'яні вальці та шес-терні.
— Зараз дорогами Гощанського Погориння пролягає туристичний маршрут, якому дали початок ТзОВ Рівненське бюро молодіжного туризму "Супутник" та Рівненський обласний краєзнавчий музей, — продовжує Галина Данильчук. — І красносільський млин є родзинкою цього маршруту. Сотні людей їдуть сюди, щоб його побачити. Уявіть собі, яким би привабливим стало Рівне для туристів, якби біля парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка зависочів крилатий велетень!
Як наголошує пані Галина, головна "проблема" млинів — пожежі. Саме через вогняну стихію різко зменшилась кількість пам'яток архітектури. Тож врятувати хоча б один з них, поки не пізно...





На правах реклами