Нова надія для “Азоту”

— Часи повної завантаженості минули, — каже Віктор Леуненко.— Зараз ми стоїмо перед дилемою: або продовжувати їх утримувати, або ж повністю зупинимось. Тим більше, що зараз реально можемо забезпечити роботою лише тих, хто працює на випуску аміаку, селітри та адипінової кислоти. Популярні колись фосфорні добрива та сірчана кислота не користуються зараз попитом на внутрішньому ринку, хоча сировина та техніка для їх вироблення для нас — не проблема.
Обладнання на заводі тридцятирічної давнини, за рік змінилося п’ять директорів, та й ситуація у сільському господарстві країни не сприяє процвітанню. Тому із двох зол керівництво ВАТ “Рівнеазот” обирає менше — скорочення тих робітників, які не беруть участі безпосередньо у виробництві підприємства (слюсарі, зварники, водії та ін.) та перекваліфікацію азотівських. Це рішення кілька тижнів тому викликало передстрайкову ситуацію на виробництві, але зараз становище більш-менш стабілізувалася.
Для оздоровлення підприємства створена нова програма з різних напрямків. Основним з них стане пристосування до нових вимог ринку і виправдане скорочення потужностей, оскільки вже ніхто не купує продукцію “Рівнеазоту” тоннами, як раніше. А тому орієнтація на дрібного землевласника, вважає Віктор Леуненко, — правильний шлях. Попри зупинку нерентабельних ліній виробництва, складові соціальної сфери підприємства і надалі функціонуватимуть. Поки що це можливо, адже сьогодні ВАТ “Рівнеазот” — один з найбільших експортерів добрив у країни близького та далекого зарубіжжя. А як воно буде далі, покаже ефективність роботи з оздоровлення підприємства. Принаймні підтримувати традицію стрімкої зміни директорів ВАТ “Рівнеазот” Віктор Леуненко не збирається.