Андрій Бублик: У мене немає друзів

“Я сам собі визначаю вихідні”
— Ви, напевно, напрочуд зайнята людина. Але сьогодні ми не будемо про справи. Поділіться краще, як ви розслабляєтесь?
— Надзвичайно люблю грати в преферанс і думаю, що це в мене непогано виходить. Люблю спорт, в основному бокс, настільний теніс, а ще — катання на лижах.
— Є улюблений вид спорту?
— Регулярно займаюся боксом з майстром спорту, а ще хочу навчитися керувати літаком, непогано граю в шахи. Якогось улюбленого заняття поза спортом в мене немає.
— Як розпочинається ваш день?
— Встаю о годині восьмій-дев’ятій, роблю зарядку, зустрічаюся з різними людьми, а вже на роботі з’являюся о першій годині дня.
— У вас є шкідливі звички, яких потрібно позбавлятися?
— Не палю, покинув. Курив вісім місяців, розпочав у 27 років. І якось одного дня помітив, що за день викурюю дві пачки цигарок. Тому повісив на стіні великий плакат, зроблений власноруч, який постійно нагадував, що мені слід кинути цю звичку. Так що на даний час я не палю. Стосовно ж спиртних напоїв, то можу випити трохи коньяку, але у більшості надаю перевагу хорошому червоному вину.
— Ви гурман чи невибагливі до того, що їсте?
— Не роблю культу з їжі і їм мало. Тому розцінюю її лише як певне пальне для нашого організму. Дуже люблю рис— у будь-якому вигляді. Взагалі мені надзвичайно подобається китайська кухня.
— Як ставитеся до того, що приготування їжі — це справа жіноча?
— Ні, так не вважаю. Я не вмію готувати, проте впевнений, що найкращі кухарі — чоловіки. Особисто в мене є кухар-чоловік, який готує мені їжу. Впевнений, що навіть найдосвідченіша жінка-кухар так не приготує.
— Як проходять ваші вихідні?
— Тому що маю таку можливість, то сам собі визначаю вихідні. В основному в цей час я займаюся спортом, або подорожую, що дуже обожнюю робити.

“А що таке дружба ?”
— У вас багато друзів? Ви вірите в дружбу?
— Ні, друзів у мене немає. І я взагалі не розумію, що таке дружба. Ось ви можете пояснити мені, що це таке? Є звичка, прив’язаність, а дружба це поняття нереальне.
— Тоді з ваших слів виходить, що кохання теж не існує?
— Звичайно. Назвіть мені хоч одного представника братів наших менших, які живуть разом. Кохання, і взагалі інститут шлюбу, придумали люди. Ми хочемо здаватися кращими, ніж є насправді, та коли ми живемо разом, всі побутові дрібниці стирають нашу привабливість. Тому і не дивно, що це все з часом набридає. Ось звідки і наша людська непостійність.
— Яке місце у вашому житті займають жінки?
— Різні місця займають. Але одне я точно знаю: як чоловіки, так і жінки прагнуть справити приємне враження на протилежну стать. І справді, бути кращими у чомусь чоловіки хочуть бути не для таких, як вони самі, а саме для жінок.
— Як думаєте, фемінізм зіпсував жінок чи допоміг їм?
— Це просто ніяке явище. Воно, на мою думку, абсолютно жодним чином не змінило жінок.
— Який тип жінок вам більше подобається?
— Немає різниці, адже крім зовнішності має бути ще щось, що подобалося б у жінці. А поділ на типи пояснюється тим, що, скажімо, в Середній Азії жінка зі світлим кольором волосся — це щось абсолютно незвичне, а ось у скандинавських країнах — навпаки.
— Що в жінках цінуєте найбільше?
— Те, що жінка здатна зрозуміти чоловіка, який є поруч з нею. І я іноді не розумію, чому, коли чоловік робить для жінки все, у повному розумінні цього слова, вона все-таки прагне бути незалежною. Чому, від кого? Адже він робить це винятково для неї.
— Вірність між чоловіком і жінкою — це можливо?
— Звичайно, що ні. Ми дуже швидко набридаємо один одному. І тому нам потрібна зміна емоцій. Ідеальним варіантом, на мою думку, є те, що двоє людей живуть окремо один від одного. У такому випадку вони не бачать маленьких поганих звичок, побутових дрібниць одне одного.

“Я всього добився сам”
— А ким ви мріяли стати?
— З дитинства хотів працювати в авіації. Тому непогано вчився в школі і згодом вступив на навчання до Свердловського військового училища, куди, до речі, був надзвичайно великий конкурс.
— У вас є ідеал, на якого б ви рівнялися?
— Ні, не було ніколи ідеалу. Я хотів просто добитися всього сам. І, думаю, це мені вдалося.
— Яке ваше життєве правило?
— Таких правил насправді дуже багато, але якщо виділити якесь основне, то воно б мало такий вигляд: ні від кого не залежати.
— Ви критичні до себе чи любите себе таким, який є?
— Я дуже себе люблю, проте ставлюся до себе з деякою критикою. І якщо справді буваю неправий, то визнаю свої помилки і звичайно ж прошу вибачення.
— Ви любите ризикувати чи живете за правилом: тихіше їдеш — далі будеш?
— Обожнюю, коли в крові виділяється адреналін. Тому люблю такі види спорту, які б давали мені це відчуття.
— Ви мстива людина?
— Насправді дуже злопам’ятний. Тому все пам’ятаю і вживаю певні заходи.
— Вам приємні плітки про себе?
— А які плітки, про що? Я навіть і не знаю нічого про це. Мене вже доволі давно перестала хвилювати думка оточуючих, тому на плітки не звертаю уваги.
— У вас є кіт чи собака? Чи порівнюєте себе з якимось звіром, птахом, комахою?
— Так, у мене є дві собаки, які живуть зі мною. Я дуже їх люблю. Існує така думка, що собаки схожі на своїх господарів, І коли я дивлюся на свого бульмастифа, то усвідомлюю, що це дуже розумна і чуйна собака, яка дійсно, як ніхто інший, розуміє мене.