Економія заради екології

Присутній на відкритті семінару голова Державного комітету України з енергозбереження Юрій Шульга зазначив, що за останні п’ять років в Україні виробився власний ринок енергозберігаючих технологій і лідером у цьому є Житомирщина. Саме там виробляють найдосконаліші серед вітчизняних парові котли, що у два-три рази економніші, ніж їх аналоги.
— Ми зараз робимо все можливе, щоб надати саме українським виробникам пріоритетного права розповсюджувати власну продукцію. Робота ведеться у чотирьох напрямках: створення аудиторських фірм, які виявляють резерви енергозбереження для різних установ; впровадження в освітній процес окремого спеціалізованого курсу; розгалуження інформаційної мережі для того, щоб кожен міг у консультаційному центрі отримати вичерпну інформацію щодо доцільності встановлення того чи іншого ергономічного побутового чи промислового електропристрою та відкриття ряду енергосервісних компаній, фінансованих Міжнародним банком реконструкції і розвитку.
На сьогодні вартість будь-якого товару в Україні на 70-80% складається з енерговитрат на його вироблення. Оскільки українська енергетика зараз не у найкращому стані, то запровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах у змозі окупити себе за два-три роки. Керуючись саме такими міркуваннями, поки що єдиний в Західній Україні котел, що працює на технологічних відходах, встановили у селищі Оржеві на “ОДЕК-Україна”.
— Це найоптимальніший для нашого підприємства вид альтернативного здобуття тепла. Адже, специфіка вироблення фанери така, що 75% сировини перетворюється у сміття, — розповідає технічний директор заводу ТОВ “ОДЕК-Україна” Володимир Махновець. — Раніше ми спалювали або ж вивозили залишки деревини, а тепер маємо за рахунок їх спалення економію енерговитрат та безвідходне виробництво. Звісно, це позначається і на собівартості продукції.
Прикро, але в нашій країні справа енергозбереження все ще пасе задніх. У податковому законодавстві не передбачено жодних пільг для підприємств, що працюють на альтернативних енергоносіях, як це зроблено у Голландії. “Енергоринок” поки є монополістом і сам встановлює правила гри та ціни на електроенергію, не завжди вигідні для конкурентів — підприємств, що виробляють її альтернативними методами. В той час, як в Австрії уже 80% енергії виробляється саме за рахунок потужностей вітряків та малих гірських річок.
Поки що всі переваги запровадження енергозберігаючих технологій — від зменшення тарифів на електроенергію до повної поінформованості про їх застосування — милують око лише на папері. Хоч деякі зрушення все ж є. Так, у деяких адміністративних установах Києва уже встановлені вітчизняні автономні котли опалення, які дозволяють регулювати температуру у школах, поліклініках та бібліотеках. Крім того ще й кошти на цьому економити. Можливо, через кілька років цю розкіш зможе дозволити собі і Рівне.