Останній романтик у політиці

Навряд чи знайдеться в Україні людина, яка не знає, хто такий Чорновіл.
Він був яскравою особистістю, яка не могла не затьмарювати інших. Ще раніше багатьом амбітним шістдесятникам була несимпатичною харизма В.Чорновола, що майже автоматично затінювала решту постатей. Але разом з цим він все життя був романтиком у політиці, навіть тоді, коли їх там зовсім не лишилося, коли політику стали розглядати винятково як шлях до збагачення. Одночасно зі смертю Чорновола закінчилася ціла епоха ідеалізму та жертовності в українській політиці.
Маловідомим є той факт, що В.Чорновіл спершу мріяв про кар'єру науковця. Однак фактично до 1965 року про кар'єру вченого вже було забуто. У 1963-му він не був допущений до навчання в аспірантурі Київського педінституту, хоч і пройшов за конкурсом, а домінанта "наукового шляху" вичерпалася ще в 1961-62 рр. Вже з кінця 50-х він стає визнаним студентським лідером на факультеті журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. Однак на четвертому курсі, щоб не бути виключеним за діяльність у літгуртках шістдесятників, мусив взяти академвідпустку.
Про В'ячеслава Чорновола на повен голос заговорили лише після серпня 1965-го. За протест проти репресій над українською інтелігенцією на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у Києві його піддали обшукам, допитам і вигнали з роботи.
У тюремно-табірних умовах В'ячеслав Чорновіл стає організатором акцій спротиву, голодувань, веде боротьбу за статус політв'язня, а на засланні організовував систему зв'язку між політв'язнями. Тюремно-табірні µрати, заслання та кочегарка не притупили пера літератора.
Його енергії напевно вистачило б на десятьох політиків. Опозиціонерство стало для В'ячеслава Чорновола невід'ємним атрибутом власної сутності, способом буття.
— А що ви робитимете, якщо Україна стане вільною? — запитав одного разу слідчий Чорновола.
— Буду в опозиції, — відповів той і цим неабияк здивував слідчого.
Як державний діяч, Чорновіл відіграв видатну роль під час серпневого заколоту 1991 року, безпосередньо був причетний до закладення правових основ молодої держави. Незаперечна його роль у прийнятті Конституції України 1996 року. Уже в умовах незалежної України Чорновіл вів свою гру із системою. Система вела свою. Кінцевого входження у політичну систему так і не відбулося. Лідер Руху вибудував свій мікросвіт, магнетичне поле, що притягувало і відштовхувало одночасно. Трагедією для В'ячеслава Чорновола як лідера Руху стала його нездатність розірвати замкнуте коло власної опозиційності. І, за інерцією, він боровся насамперед з проявами внутрішньопартійної опозиції.
Рух після смерті В'ячеслава Чорновола так і не вийшов із кризи, в окремих випадках криза навіть поглиблюється. Однією з причин називають відсутність в організації лідера, який би харизмою дорівнював покійному В'ячеславу Чорноволові.
Незадовго до смерті в одній з телепередач на запитання "Як би ви хотіли померти?" Чорновіл відповів "На ходу". Так воно і сталося, хоча у випадковості цієї трагічної загибелі ще й досі всі сумніваються...