Ми їдем, їдем, їдем...

Той, кому доводиться частенько їздити автобусом за маршрутом "Рівне-Здолбунів", не раз відчував на собі всі принади "витверезвлюючої" подорожі. Те, що всередині салону взимку — температура найнижчих поділок, а влітку — неможлива спека, давно нікого не дивує. Бо ж, хіба це так важливо у порівнянні зі світовою революцією? Ми також звикли до того, що добрий господар у нашій країні, у нашому місті — це щось на кшталт очевидного-неймовірного. І ніби є відповідна контролююча структура — обласне управління з координації та контролю роботи автотранспорту, та...
Як стверджує заступник начальника управління Микола Дроб'язко, два автобуси "ікарусного" типу за маршрутом Рівне-Здолбунів, котрі знаходяться у підпорядкуванні ВАТ "Підприємство автобусних станцій", давно вже претендують на "пенсію", і тому про налагодження системи опалення мова навіть і не йде. А на новий транспорт коштів, як завжди, немає. Більше того, автотранспортне підприємство заборгувало своїм працівникам близько 450 тисяч гривень.
Є ще рейс "Київ-Львів" (47АС Київ1 — АС Львів, час відправлення з Рівного — 18.20), з "комфортом" якого довелося нещодавно стикнутися й мені. За 17 гривень (вартість квитка від Рівного до Львова) ви відчуєте справжній кайф подорожі (за умови, якщо ви — любитель гострих відчуттів): підлога — з виглядом на трасу, кватирки — автоматичні, бо відкриваються при кожному різкому загальмуванні автобуса, брудні чохли на кріслах і, на додаток, безперестанна подача в салон цигаркового диму від водія в парі з помічником...
Зате в управлінні з координації та контролю роботи автотранспорту вимальовують рожеві перспективи запуску нових машин відмінного зразка, якщо їх затвердить спеціальна комісія транспортної інспекції. Одну з них — марки "Мерседес" німецького виробництва на 33 сидячих місця — планується пустити за маршрутом "Рівне-Кузнецовськ". Інших чотири — "Мерседеси" малої місткості на 16-20 сидячих місць — за маршрутом "Рівне-Київ". Що ж, інформація приємна для нашого замерзлого в "пенсійних" автобусах вуха. Бо, направду, зовсім не хочеться відчувати гіркий присмак безгосподарної незалежності та самостійності.
І, здається, живемо не в повоєнний час...