Гола правда про Снігуроньку

Ольга, 23 роки:
— Це лише здається, що у нас не життя, а суцільне свято з танцями. Насправді — дуже важко. За тиждень викликів втомлюєшся так, як ніколи за рік. Якби не спортивна підготовка і народні танці, то, мабуть, не витримала б. У стриптиз в основному йдуть дівчата, які колись займалися у міських танцювальних колективах. Потім, подорослішавши, починаєш розуміти, що служіння музі танцю — річ захоплююча, але тоді, коли є за що пошити нові костюми, придбати якісний музичний супровід та й просто за собою доглянути.
— Як боретеся з конкурентами?
— Нас не так багато в місті, всі один одного знають. Тому втримати постійних клієнтів можна тільки чимось надзвичайним. Ставимо нові танці, самі шиємо костюми... Робота нічна й виснажлива, а публіка чимдалі вимагає нових номерів і не пробачає непрофесіоналізму. Тому намагаємось тримати марку.
Аня, 20 років:
— У кожного з танцюристів є “криша”, тобто заклад або людина, завдяки якій ми можемо почуватися безпечно. Небагато з нас можуть дозволити собі індивідуальний спосіб заробітку. Ні, заробітком, принаймні для себе, я стриптиз не вважаю. Є багато менш публічних і безпечних професій, але ця — затягує. Це як різновид ексгібіціонізму. (Аня бачить мої здивовані очі і сміється). Так, я знаю розумні слова. І не всі дівчата, що танцюють стриптиз, повні ідіотки. У багатьох є освіта, якщо не вища, то хоча б спеціальна. Я заочно навчаюся на факультеті психології.
— Допомагає?
— Знаходити контакт з публікою, заводити? Допомагає. А от відбиватися від “палких” прихильників допомагає чоловік. Він не проти мого способу заробляти гроші і навіть каже, що його це заводить, коли всі дивляться, а він має.
Антон, 26 років:
— Я навіть знаю, про що ви питатимете, тому відповім наперед: принизливою свою професію не вважаю. Так, у неї, як і скрізь, є свої слизькі моменти, але кайф від виступів з роками не притуплюється. Я — один з піонерів цього бізнесу в Рівному і, коли починав, то дивився на все великими очима. З-за кордону привозилися касети з записами “їхнього” стриптизу, щось брали звідти, щось своє вигадували. Але у будь-якому разі — це творчість.
— А твоя дівчина теж так вважає?
— У неї багато про що хибні уявлення, але поки терпить. Тим більше, що цілком я роздягаюся дуже рідко, хіба що на приватних вечірках. Вона про це, звісно, може лише здогадуватися. Крім того, якщо вона піде, я швидко знайду заміну. Жіночої уваги мені не бракує. Думаю, саме це її і стимулює у наших стосунках.
— З жіночим стриптизом все зрозуміло: чоловіки люблять очима. А що заводить жінок?
— Хай це прозвучить трохи цинічно, але, думаю, у них чудово розвинений стадний інстинкт. Крім того, кожна боїться виявитися менш чуттєвою за іншу. Не знаю, що відбувається у кінцевому результаті, але замовлень мені поки що не бракує.
Тамара, 28 років:
— Я нещодавно повернулася з Європи і можу з упевненістю сказати: ми танцюємо не гірше. Особливо зважаючи на те, що у них стриптиз — добре відлагоджена індустрія, у кожного — своя специфіка і сценічний образ. Крім того, закладів, які пропонують свою програму, навіть у маленькому містечку приблизно стільки ж, скільки шкіл. І не треба кричати, що стриптиз — це аморально, як це роблять мої сусіди. Кожен судить з власного досвіду. Якщо гарне жіноче тіло (з тілом у Томи дійсно все гаразд – авт.) у когось асоціюється з брудом і непристойністю — це його проблеми!
— Існує стереотип, що стриптиз — це завуальована проституція...
— (Тамара кривиться у посмішці) Коли я тільки починала, на нас тільки так і дивилися. І не лише дивилися. Бувало й таке, що тижнями не могла з квартири вийти, бо сподобалась якомусь “крутелику”. Так його братки під вікнами день і ніч чергували. Потім його посадили, не через мене, правда, але з тих пір у контакти з клієнтами вступає мій агент. Я ж лише танцюю.
— Ти не приховуєш свій вік і, мабуть, розумієш, що товарний вигляд скоро зіпсується. Та й несолідно якось тридцятирічній так заробляти...
— На Заході з цим все набагато простіше: маєш гарний вигляд, приваблюєш клієнтів — працюєш. Але ж у них і умови належні. Чим більше ти касу наповнюєш, тим більше до тебе й поваги, і турботи. Та й що казати, якщо у нас навіть приміщень, обладнаних для стриптизу, немає. Про температуру в залах я взагалі мовчу. А щодо віку, то навіть у “Мулен Руж” багато наших танцюристок, деяким — до 35 років...
Часи, коли на напівроздягнених дівчат, що танцюють, дивилися великими очима і тицяли пальцями, давно минули. Єдине, що можна додати до розповідей танцюристів: Новий рік — не лише дитяче свято, тому бажання святкувати його по-дорослому рік за роком перетворюється на традицію. Дещо навіть банальну.