Батьки закрили школу

Дерев’янський навчальний заклад — одна з 18 початкових шкіл, які працюють у районі. Малочисельність населення у селах стала причиною того, що система освіти як в Україні в цілому, так і в регіоні зокрема, представлена мережею шкіл першого ступеня — їх у області 165. Згідно з нормативами Міносвіти, у такому навчальному закладі повинно бути не менше як 6 дітей — тоді є підстава для відкриття школи чи продовження її роботи. Органи місцевого самоврядування теж можуть приймати рішення з цього приводу.
До недавнього часу вчителем і завідувачкою початкової школи в Дерев’яному була Людмила Юхимчук. За суміщення з керівною посадою їй доплачувалось аж... 2 грн. 38 коп. В районному відділі освіти відзначали її позакласну роботу з учнями — діти не нудьгували.
Оскільки село розташоване поруч з автотрасою Рівне-Луцьк, а поблизу перехрестя — Клеванський ЗНЗ №1, то й усі діти з Дерев’яного, які закінчують початкову школу, продовжують навчання у ньому. Як правило, у сільських родинах менше як двоє дітей — рідкість. Старші опікуються молодшими: за руку ведуть їх до початкової школи, йдучи до своєї, загальноосвітньої 1-3 ступеня.
Першого вересня 2001 року школярики пішли не до Дерев’янського, а до Клеванського навчального закладу. Незважаючи на вмовляння вчительки, батьки відмовились повертати дітей назад. Що ж, батьківські почуття — перш за все, тим більше, що декому ближче було відправляти дітей до Клевані, аніж до сільської школи. Проте ніхто не подумав про те, що вчителька залишиться без роботи.
На щастя, офіційно у статусі безробітної вчителька не встигла побувати — вже 17 вересня вона приступила до виконання своїх обов’язків у обласному інтернаті для дітей з вадами зору, що у Клевані. Пригадуючи події майже півторарічної давності, Людмила Юхимчук зауважила, що “ніяких письмових заяв батьків про переведення їхніх дітей до іншої школи не було” (?!).
Ситуацію коментує начальник райвідділу освіти Василь Хільковець:
— З батьками наприкінці минулого року проводились збори, проте вони вирішили остаточно, написавши заяви про переведення, що їхні діти ходитимуть до Клевані. Основним мотивом такого рішення стало те, що іноземну мову діти тут вивчають з 2 класу, працюють різні секції та гуртки, та й педагогічний колектив у клеванській школі більш професійний. У початковій таких умов не було, адже одна вчителька тут проводила уроки з дітьми різного віку одночасно. Звісно, це впливає на рівень викладання та якість засвоєння знань. Наразі домовились про організацію підвезення дерев’янських дітей до клеванської школи.
Щодо чуток, що нібито на пустуючий будинок у Дерев’яному хтось поклав око, то Анатолій Гуз, зорянський сільський голова, відповів категорично:
— Ні передаватись комусь, ні виставлятись на продаж ця споруда не буде. Якщо буде прийняте рішення закрити початкову школу остаточно, то, скоріше всього, після невеликого ремонту, тут розміститься сільський медичний пункт...
Певне, у селі люди добре розуміють, що без хорошої освіти, хай навіть і середньої, у житті важкувато доведеться. Тому й намагаються батьки хоч у цьому допомогти своїм дітям.
...Подібне може статись і у Радиславці, теж Рівненського району, де в перший клас цього навчального року прийшла лише одна дитина. Остаточно закрито початкову школу у Калинівці Демидівського району.
— Зате на Костопільщині — знайшли інший вихід: 16 шкіл першого ступеня перестали бути самостійними юридичними одиницями, — розповідає головний спеціаліст управління освіти та науки Рівненської облдержадміністрації Марія Ковальчук. — Усіх їх приєднано до навчальних закладів 1-2 та 1-3 ступенів. Тобто колишні початкові школи стали їхніми філіями. В управлінні розуміють важливість повноцінної початкової освіти, тому намагаємось створити належні умови для її здобуття сільськими дітьми...
Не хотілося б вважати, що початковою освітою у селі “керують” демографія вкупі з міграцією. Проте сучасних реалій не врахувати не можна ніяк.