Ми у Facebook
17.01.2003, 16:23

Стати фермером спонукала критика... поляка, в якого був на заробітках

Про те, що в Україну завозиться сільгосппродукція з близького й далекого зарубіжжя, знає навіть дитина, але щоб розробками наших фермерів цікавилися в Європі, а тим більше хотіли придбати вирощений ними посівний матеріал — чути поки не доводилося. Приклад цього ми вже маємо на Рівненщині.
Доля Миколи Касянчука із села Городниці Млинівського району віддзеркалює наше сьогодення. У 80-ті роки чоловік, маючи спеціальність електрогазозварювальника, міг забезпечувати себе та родину. Потім роботи не стало. Довелося шукати кусень хліба “за бугром”. Про життя заробітчанське в сусідній Польщі пан Микола не любить згадувати. Різні там траплялися господарі. Були серед них добрі й, як мовиться, не дуже. Але всі дивилися на українців як на людей другого сорту. Чому так? Адже не вина тих, хто приїхав чесно заробляти, в тому, що не може цього зробити на батьківщині? Якось звернувся з цим питанням до свого господаря, в якого був на заробітках. Чоловік той, як пригадує Микола Касянчук, був великої душі, відвертий. Так ось, у відповідь почув, що причини власних негараздів треба шукати в собі. Маючи родючі землі, працьовитих людей, не можна залишатися бідними.
Ця думка наштовхнула на роздуми та дії. На початку 90-х років пан Микола повернувся в Україну й вирішив стати фермером. За зароблені гроші придбав трактора. Згодом вдалося взяти і кредит, та інфляція швидко “з’їла” позичених 12 мільйонів. За них зміг придбати хіба що другого трактора, тільки без двигуна. Спочатку господарював на 14 гектарах власної землі, що належала йому та членам сім’ї. Про безсонні ночі та працю до повного виснаження говорити буде зайвим. Втішало, що матеріально залежав лише від результатів своєї роботи. Працелюбність, а головне нестандартні підходи до розв’язання споконвічних проблем землеробства, зокрема пошук шляхів підвищення віддачі землі, помітили селяни й віддали фермеру в оренду свою землю. Нині в його розпорядженні вже 173 гектари. Вирощує на них здебільшого зернові, цукрові буряки. Врожайність перших за підсумками минулого року склала 60 центнерів з гектара. Цукристих же кожен гектар видав понад 600 центнерів. Показник для Рівненщини — рекордний.
Шляхи досягнення такої врожайності в господарстві Миколи Касянчука — свого роду комерційна таємниця. Лише він знає коли, як і чим підживити культури, як провести догляд, але основою досягнутого господар вважає добре організоване насінництво. У Городниці створено спеціальні насіннєві ділянки. Разом зі спеціалістами Волинського науково-дослідного інституту землеробства щорічно проводиться сортовипробування. Посівний матеріал підбирається відповідно до специфіки земель. Як результат — кожної весни в µрунт лягає високоякісне насіння, яке дозволяє отримувати високий врожай.
Досвідом господарювання Миколи Касянчука зацікавилися його колеги з інших країн. Так, чехи налагоджують співпрацю з ним в напрямку закупівлі насіння гірчаку, вирощеного на його дослідних ділянках. Німці планують закупити насіння пшениці “Поліська”.
Господарювати панові Миколі допомагає дружина пані Зоя та три найманих працівники. Для них спеціально створені робочі місця. Зарплата в ці місяці становить 370 гривень. У літні — була значно вищою.
За підсумками минулого року, що оприлюднені в середу на другому обласному зльоті фермерських родин та землевласників, господарство Касянчуків визнано кращим серед фермерських господарств Рівненщини.





На правах реклами