Космонавт Макаров відзначив ювілей

Випускник школи №3
Народився Олег Макаров у селі Удомля Тверської області (Росія) у сім’ї військовослужбовця. Проте найкращі роки юності, за його словами, пройшли у Рівному, де він вчився у середній школі №3. Пізніше, вже ставши відомим космонавтом, він написав листа, який і досі зберігається у шкільному архіві. Ось витяги з листа: “Наш клас закінчував школу у 1951 році. Тоді тільки-тільки вводили спільне навчання дівчат та хлопців. У дев’ятому класі ми ще ходили на вечори у жіночу школу №5. На мою думку, вчили нас добре. З душею, уміло і досить вимогливо. Тоді були інші часи, було заведено після школи одразу поступати в інститут. З нашого класу тільки троє не поступили, і це, звичайно, заслуга не наша, а вчителів”.
Із спогадів класного керівника Макарова Ольги Сахно: “Вчився Олег добре, дуже захоплювався математикою та фізикою, був дисциплінованим та цілеспрямованим учнем. Він ще у шкільні роки зумів виховати у собі наполегливість у досягненні поставленої мети”.
У 1976 році Олег Макаров став почесним громадянином Рівного і отримав символічний ключ від міста. А у 1981-му було відкрито меморіальну дошку Олега Макарова, котра й понині прикрашає фасад Рівненської ЗОШ №3.
На жаль, сьогодні лише меморіальна дошка й табличка на дверях кабінету №29, де навчався Олег Макаров, нагадують школярам про визначного космонавта. Завуч школи Тетяна Томанова розповіла, що раніше тут були стенди, присвячені космічним звершенням Олега Макарова. Зараз педагогічний колектив школи планує відкрити міні-музей космонавта в актовій залі, проте, як завжди, на заваді стає нестача коштів.

Бортінженер — крок
до зірок
Після закінчення школи Олег Макаров, за порадою свого рівненського товариша, поступив до Московського вищого технічного училища імені М.Баумана. З цього й розпочався його шлях у космонавтику. Після закінчення був направлений на роботу в конструкторське бюро Сергія Корольова, де брав участь у розробці космічних кораблів. Вже у ту пору, коли Юрій Гагарін почав залучатись до передкосмічних тренувань, Макаров побував на Байконурі, де брав участь у випробуваннях космічних літальних апаратів. А 27 вересня 1973 року він здійснив свій перший політ як бортінженер космічного корабля “Союз-12” разом з Василем Лазарєвим.
Наступного разу стартував у космос 5 квітня 1975 року (також разом з Василем Лазарєвим) на кораблі “Союз-18/1”. Цей політ мало не став трагічним. На ділянці виведення сталася помилка третього ступеня ракети-носія. Апарат, що спускався, відділився від корабля і зробив суборбітальний космічний політ. Посадка відбулась у важкодоступних районах Алтаю і лише завдяки щасливому збігу обставин трагедії не сталося.
Свій третій політ у космос Олег Макаров розпочав 10 січня 1978 року на космічному кораблі “Союз-27”. Упродовж чотирьох діб він працював на борту орбітального комплексу “Салют-6”. Це була визначна подія для космонавтики, адже уперше в світі на борту орбітальної станції працювали екіпажі двох космічних кораблів одночасно.
Четвертий політ Макаров здійснив 27 листопада 1980 року як бортінженер космічного корабля “Союз Т-3”. За чотири рейси в космос він налітав 20 діб 17 годин 43 хвилини. У подальшому знаходився в загоні космонавтів до 1987 року. Був обраний головою Міжнародної асоціації учасників космічних польотів.
Ювілей почесного громадянина міста — чим не привід передати вітання, поцікавитись його життям-буттям? Поспілкуватись із самим Олегом Григоровичем не вдалося — він зараз перебуває у санаторії відпочинку “Білі ночі”, що під Санкт-Петербургом. Проте ми зв’язались з його молодшою сестрою Нінеллю Григорівною. Вона розповіла, що нещодавно розмовляла із братом. Олег Григорович останнім часом почуває себе добре, на здоров’я не скаржиться. Пані Нінель пообіцяла переказати від нас вітання Олегу Макарову із 70-річчям та новорічно-різдвяними святами.