Сертифікати якості стають вічною проблемою

У Рівненській області за-
реєстровано 77 ринків, у
тому числі: 30 — ринків приватної форми власності, 25 — колективних підприємств, 5 — споживчої кооперації, 17 - комунальної власності. Лише ті, які знаходяться на території Рівного (а їх — 33), за сім місяців минулого року перерахували до міського бюджету понад 2 мільйони 138 тисяч гривень. Про це повідомив начальник міського управління торгівлі Олександр Попельницький.
Але збільшення кількості торгових площ, які приносять місцевому бюджету величезні прибутки, не налаштовує на оптимізм підприємців. Все більше людей ідуть торгувати на ринки й таким чином стають конкурентами іншим підприємцям. Щоб вижити, "базарники" нерідко продають товар без сертифікатів якості.
— У мене понад п'ятдесят видів товару, — розповідає підприємець одного рівненського ринку пан О. — В основному це майонези, масло, крупи, консерви, консервовані овочі-фрукти, соки, вода та інше. Дійсно, кілька видів товару великими партіями купую на підприємствах-виробниках, які надають мені сертифікати якості. Але їздити мені не завжди вигідно, бо, щоб "покрити" витрати на транспорт і отримати знижку, того ж майонезу треба купувати дуже багато. Але тоді товар застоюється і може прострочитись. Таке часто трапляється. Тому краще майонез купувати у підприємців-оптовиків. У такому випадку всі задоволені.
Але тут є ряд проблем і передусім вони пов'язані із сертифікатами якості. Адже постачальники їх не завжди мають. Для таких підприємців це зайві клопоти і витрата коштів (адже якщо виробляти сертифікати всім, кому надається товар — влетить у кругленьку суму). Я намагався вимагати документи, але даремно. Якщо товар не куплю я, то будуть інші. Адже такі постачальники пропонують хороші ціни. Купівля у них дозволяє економити і гроші, і час.
Власне, гроші на вироблення сертифікатів не поспішають викидати і реалізатори. Якщо на тих же п'ятдесят видів товару виробити сертифікати (а це, як правило, ми робимо самі), то виходить неабияка сума.
Якщо ж їх таки виробити, то є два нюанси. По-перше, документи потрібно поновляти через півроку. По-друге, нерідко товар замінюється іншим. За місяць таких замін також може відбутися багато. Наприклад, крабові палички, консервовані горошок і кукурудза стають популярними перед святами, бо з них готують салати. Але потім цей товар стає "неходовим" і потребує заміни на інший, більш прибутковий. Це в свою чергу знову ж таки вимагає вироблення нових сертифікатів.
Пан О. не розуміє і того, як в умовах ринку можна мати сертифікати на так званий "одноденний" товар, або той, який він бере для клієнтів на замовлення.
— Сьогодні я закупив консервів на півтисячі гривень в одного постачальника. Якщо за день їх продав і мені інший постачальник запропонував кращу ціну, звісно товар візьму в нього. Це часто буває і я можу не встигнути виробити сертифікати. Але запевняю: усі мої товари і товари багатьох інших колег якісні, не зроблені в підпільних цехах.
Разом з тим усі контролюючі органи (передусім — санепідемстанція, обласне управління у справах захисту прав споживачів), сертифікати якості постійно вимагають. До того ж жорстко поступають із тими підприємцями, хто їх немає.
Заступник начальника Рівненського обласного управління у справах захисту прав споживачів В'ячеслав Бережнюк дотримується іншої думки, ніж підприємець. Є перелік товарів, які обов'язково повинні бути сертифікованими. Наприклад, ті, які мають довгі строки зберігання: консерви, солодощі. Інші харчові продукти, а сюди передусім належать м'ясні вироби, повинні мати посвідчення про якість.
Голова представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Рівненській області Микола Тарасюк з цього приводу зазначає:
— Дійсно, на сьогодні діє закон про захист прав споживачів, яким передбачено, що кожен покупець на ринку має попросити сертифікат якості на той товар, який купує. Але підприємці не завжди мають копії сертифікатів. Зараз в області є багато "лівого" товару. Взяти хоча б "польську" ковбасу і стегенця, які часто продають із землі. Багато підприємців просто не хочуть бути порядними і мають одну мету — збагачення.
— Я був учасником наради з заступником голови облдержадміністрації Олександром Чуприною, — продовжує пан Микола. — У ній брали участь і підприємці. Виступаючи перед присутніми, один з них — власник цеху із Зорі доречно зауважив щодо м'ясних товарів. Як можна конкурувати в сучасних ринкових умовах, коли я можу продати ковбасу лише за ціною 10 гривень 20 копійок, тоді ж як в окремих точках ковбаса з тією ж назвою має вартість 7 гривень 90 копійок?!
За словами пана Миколи, існує й інша проблема. Це коли окремі працівники контролюючих органів починають вимагати хабарі при відсутності сертифікатів якості у підприємців. Це явище стало звичним на багатьох ринках.
— У такому випадку, безперечно потрібно звертатися до нашого представництва і ми будемо боротися із зловживаннями службового становища, — наголосив він.
Проблему сертифікатів якості на товари можна було б назвати вічною. Вона чимось нагадує замкнуте коло, розірвати яке практично неможливо. Хто правий, а хто винен у цьому — розібратися важко. У той же час підприємці продовжують заробляти собі на життя, а всі контролюючі органи — робити вигляд, що посилено працюють на благо народу.


P.S. До речі, вчора внаслідок планових перевірок ринків, які проводили різні контролюючі органи, вже о 13.00 більшість контейнерів підприємців центрального продовольчого ринку (і не тільки) були зачиненими. Ті, кого "спіймали" на робочому місці, всілякими (грішними й негрішними) методами виходили зі становища. Адже всіх сертифікатів якості у реалізаторів, звісно, не було. Таким чином багато рівнян, які поспішали на ринок, щоб скупитися до дня святого Валентина, опинилися перед порожніми лотками...