Про що розповідають хрести при дорогах?

Відомо, що на місях битв чи масової загибелі мирних жителів, полонених, бранців, встановлюється великий хрест. Здебільшого на висоті людського зросту або на кургані — щоб видно було здалеку, щоб живі пам'ятали, в ім'я чого тут пролилась кров. Великі хрести, звані у народі фігурами, також встановлюються на роздоріжжях, при кожному в'їзді у село. Цим нагадується, що всі шляхи ведуть до Господа. Кожного Великого Посту та свята Господнього Воскресіння на фігурах поновлюють рушники та чорні стрічки. Не заглиблюючись далеко в історію, варто згадати, що звичай прикрашати символ віри — хрест — перейшов з язичницьких часів, коли дерев'яну скульптуру бога Перуна давні слов'яни заквітчували вінками.
Звичай позначати місце загибелі окремої людини теж зберігся з давніх часів. Кузьма Парух, завідувач відділу Центру естетичного виховання обласного управління освіти та науки, ведучий української обрядовості, пояснив, що на місці, де смерть застала хлопця, садили деревце дуба, висаджували барвінок або чорнобривці, чи просто кидали дубові гілочки. Якщо трагічно обривалось життя дівчини, то садили кущ калини чи позначали те місце ромашками або любистком. Щодо фігур, то їх ставили лицем не до шляху, а назустріч тим, хто входить до села...
Теренами нашої області проходить траса державного значення Київ — Чоп, і віднайдеться на ній 10-15 концентрацій місць дорожньо-транспортних пригод, які нерідко закінчуються трагічно. Як повідомив начальник відділу контролю за перевезенням небезпечних вантажів та станом доріг відділу ДАІ в Рівненській області Михайло Довгань, на початок минулого року на дорогах загального користування таких концентрацій налічувалось близько 50. Серед них досить часто фігурують Гоща, Горбаків, Біла Криниця, Зелений Гай, Панталія, Тараканів, Птича... Після реконструкції дороги та зміни організації дорожнього руху, кількість ДТП у таких місцях зменшується, але може зрости в інших. Певною проблемою є також утримання у належному технічному стані і дороги, і дорожніх знаків.
До хрестів, що на узбіччях автошляхів, ставлення, виявляється, різне. Звичайно, заборонити комусь позначити таким чином місце загибелі рідної людини ніхто не має права. Але чи завжди доцільне використання саме хреста? Адже водій, помітивши його, не завжди пильніше дивитиметься на дорогу, не завжди зменшить швидкість. Протоієрей Юрій Велігурський висловлює точку зору, яку більшість співгромадян чомусь вперто не сприймають:
— Встановлення хреста на узбіччі автодороги — немудре нововведення, яке є зневагою символу християнської віри. Адже весь пил, бруд та каміння з-під коліс автотранспорту падають на нього. І взагалі, якби на місці загибелі кожної окремої людини спорудити подібні пам'ятки, то на планеті не залишилось би вільного місця. Звичайно, ця фраза гіперболізована, але суть залишається. Краще вже відправити на місці пригоди молебень та посадити поблизу дерево, кущ чи квіти. З іншого боку, у разі проведення реконструкції автодороги чи її розширення такі пам'ятки доведеться переносити — у кого в таких випадках питати дозволу? На мій погляд, потрібно встановлювати великі щити з попереджувальними написами...
Чи прислухаємось до цього?