“Демократизація” Іраку розпочалася

Зараз світ поділений на тих, хто підтримує інтервенцію, та тих, хто її осуджує. В обох сторін свої сильні аргументи. З одного боку — кровожерливий Хусейн та ті наслідки, які він, чи його режим, може спричинити світові. З іншого — розмахуючий дубиною дядя Сем, який хоче у всьому світі бачити свій, американський порядок та “американський спосіб життя”.
Кожній людині дано від Бога два величезних привілеї: мислити і робити свій вибір. І кожна людина має право на свою думку і право відстоювати свою думку. Відстоювати, але не нав’язувати іншому. В одному з попередніх номерів у нашій газеті була опублікована репліка рівнянина, який сказав так: “Я — проти війни. Я народився у 1940 році і не бачив ні батька, ні матері”. Мені здається, що ці слова відображають саму суть війни. Якщо навіть через кілька місяців чи через кілька років в Іраку справді запанує ота свобода від Хусейнового гніту, то чи потрібна вона буде дітям без батьків, або батькам, які втратять своїх дітей? І чи готовий кожен з нас (особливо ті, хто виступає за війну) заплатити за омріяну свободу та демократію, ні, не своїм життям, а життям своїх батьків, своїх дітей чи життям своїх друзів.
Не думаю, що знайдеться багато добровольців. І не треба тішити себе ілюзіями, що Ірак далеко, а Україна — цивілізована Європа. Ми цілком можемо бути наступними чи після Іраку, чи після Білорусі. А для того, щоб “демократія” була встановлена на Рівненщині, достатньо лише двох невеличких ракет: одну на РАЕС, одну на ХАЕС. І на Рівненщині запанує мир, злагода та демократія. По-американськи.