21.03.2003, 10:07

Що ми не знаємо про Рівне

Храм почали будувати у 1890 році. Тоді на його урочисте закладання приїжджав цар Олександр III. Сама імперія, зацікавлена в поширенні православ’я на своїх південно-західних рубежах, фінансувала будівництво цієї споруди. Уже в 1894 році собор освятили. А на честь засновника собору поряд (між газетним кіоском та собором) був споруджений монумент Олександра III на коні. Монумент цей зруйнований ще більшовиками. На місці уже зазначеного кіоску була побудована капличка, де в будь-який час люди могли побути наодинці з Богом, зараз же тут можна придбати все від кулькової ручки до порножурналу.

Поблизу дороги знаходився монумент Святої Діви-Марії, розміщений на високому стовпі, до якого був прилаштований ліхтар, яскраве світло якого розвіювало морок ночей. Святиня зникла в один день... Одностайності в цьому питанні немає досі: одні кажуть, що її підірвали більшовики, інші — що вони її кудись вивезли і сховали, одне тільки спільне — місцезнаходження цієї скульптури досі нікому не відоме.
Поряд із собором поховані два священики (!), а трохи далі знаходяться могили двадцяти червоноармійців. З приходом більшовиків насипи на могилах священиків були розрівняні. А тіла загиблих червоноармійців обіцяли перепоховати; та хіба це хтось перевіряв? Тепер же ми не спромоглися, навіть, поставити табличку, яка б зазначала та попереджала нас про це. Дзвіниця, що стояла з правого боку перед собором, сьогодні також уже історія.
Цікавим є той факт, що протягом 60-х-80-х років Свято-Воскресенський собор за своїм прямим призначенням — богослужінням — не використовувався. Певний час він був під замком, а потім став музеєм наукового атеїзму. І тільки завдяки тому, що стіни були просто забілені вапном, ми можемо милуватися розписом церкви у всій його красі. Та це богохульство пам’ятає уже не одна тисяча людей.
А от історію, що її старожили міста знають від своїх батьків, не чув, мабуть, ніхто. Подейкують, що собор мав бути на цеглину більшим. Та без злодіїв не обходиться жодна епоха та жодна країна. Так, без докорів сумління, один єврей поцупив трішки цегли і собі: треба ж якось будинок добудувати. Люди навіть називають цю людину — ним був головний підрядник будівництва Ісу Яполутер. Кажуть також, що будинок цей — двоповерхова сіра споруда біля собору, у приміщенні якої зараз знаходиться єпархія Української православної церкви Київського патріархату. Раніше ж тут розміщувався Волинський краєзнавчий музей.

Культура серед сміття
Саме на сміттєзвалище, бо інакше його назвати ніяк не можна, перетворилась архітектурна пам’ятка міста — будинок №23, що на вулиці Симона Петлюри. Історія цього будинку просто вимагає, щоб на нього звертали увагу як рівняни, так і гості нашого міста.

(Далі буде)