“Я куплю вам будинок...” — пропонує Ярослав Дикий мешканцям вулиці Здолбунівської А вони не погоджуються...

Щоб уявити важкість усіх проблем мешканців вулиці Здолбунівської, потрібно, можливо, на ваги покласти кожну. І, зваживши, розділити на “менш важчу” і “більш важчу”. Але що сказав би владний чиновник на те, що навіть проблема підтоплення (коли з усіх підвальних приміщень та й, зрештою, прибудинкових територій воду черпають відрами, а вхід з вулиці до двору обкладають мішками з піском) вже не займає тут перше місце? Сьогодні вони борються просто за ВИЖИВАННЯ.
Коли о 7-й ранку ми навідалися на Здолбунівську, торговельне життя тут вирувало на повну силу. Завантажені продуктами легкові авто, буси вишикувалися в ряд перед будинками. Оптова торгівля йшла прямо з машин, або ж просто з землі (!). Так як в’їзд на вулицю відкрито тільки під мостом, що на вулиці Соборній (він же є одночасно і виїздом), то, вибачте, з відкритим ротом тут не прогуляєшся. Або машинам важко розминутися одна з одною, або пішоходи ризикують втрапити під колеса.
Коли ми постукали в двері пані Т., однієї з мешканок вулиці, вона відчинила і все стало зрозумілим: безсонна нічка-мачуха.
— Як далі бути, не знаю, – говорить пані Т. — Ночами не спимо: діти зранку йдуть невиспані в школу, ми з чоловіком, теж розбиті — на роботу. На дорозі — ні пройти, ні проїхати. Торговці починають з’їжджатися ще вночі, отож чуємо все, що відбувається: грюкіт дверцят машин, роботу заведених двигунів, сварки-лайки водіїв через те, що не можуть розминутися. Справжнє пекло під вікнами. А коли діти повертаються зі школи, то, здебільшого, сидять у хаті. Про якусь прогулянку біля будинку й мови не може бути... Якось між торговцями виник конфлікт: слово за слово й пішли в хід ножі. То діти так перелякалися, що боялися потім виходити на вулицю, коли йшла торгівля.
Інша мешканка Здолбунівської, пані І., розповідає:
— Шість років тому на нашій вулиці ще росли тополі, які стримували шум і загазованість, давали нам життєвий кисень. А що сьогодні? Та не треба багато розказувати, ви все самі бачите. Не доведи Господи, для когось потрібно буде викликати “швидку допомогу”, як вона сюди між рядами торговців потрапить? А якщо пожежа?..
Біля дороги навпроти будинків простягається високовольтна лінія. І незважаючи на те, що на стовпах висять таблички з написом “Торгівля заборонена. Штраф — 50 грн.”, під лінією в ряд вистроюються машини торговців. І якщо струм вдарить в якесь авто, можна здогадатися про наслідок...
Щоб не було звинувачень на нашу адресу щодо однобокості висвітлення проблеми, ми звернулися за коментарем до підприємця Ярослава Дикого, керівника МПП-фірми “Торговий центр”. Пан Ярослав, дізнавшись про причину дзвінка, одразу пішов у наступ:
— Я ще за вас не брався! А як візьмуся, то подам на вас в суд, бо ви дурницями займаєтеся!
Отаке. Правда, охоловши, продовжив:
— Я їм (мешканцям – авт.) сказав: покажіть мені будинок, я вам куплю його. А вони: ну, знаєте, ми в своїх помешканнях ремонти поробили... В мене є 260 квадратних метрів нового житла в будинку №73 на вулиці Шевченка. Якраз усі там розмістяться, але вони не хочуть. Я кажу: вам давно вже квартири купив би... Але це люди, які люблять писати і скаржитись. Створив усі умови, щоб із боку ринку не було ніяких незручностей (!). Для них (мешканців – авт.) дорога є. Я вложив у неї 15 вагонів щебеню. А машини вже їздять не біля їхніх будинків, а біля залізниці, щоб шуму не створювати! Я роблю там водопониження, вартість робіт якого складає близько 630 тисяч гривень. Кілометр труби кладу, щоб виганяти воду. А вони пишуть до міського голови, що я їм рию перед хатами!..
Ось така розмова вийшла. І, хто зна, що принесе мешканцям вулиці Здолбунівської день завтрашній. Проте сьогодні свіже повітря, спів пташок та ігрові майданчики для дітей вони бачать хіба уві сні.