Щоденник

На жаль, сучасні блага цивілізації геть знищили історичні надбання, якими є звичайнісінька криниця чи колодязь. Оце б пішла з коромислом через дорогу, набрала зо два відерця води, та й влаштувала б собі королівське купання. Усім качкам та гусям на заздрість. А так, в моєму районі навіть колонки немає.
Але у цих негараздах, якщо вірити посадовцям, винуваті мої сусіди, маю на увазі рівняни. Бо ж вони, безсовісні, боргів накопичили, а через це водоканал не може розрахуватися за використане світло. І байдуже їм, що влітку стоїть несамовита спека, від якої плавляться мізки й лише холодна вода може врятувати людину від теплового удару. Та й взагалі вода багато від чого може врятувати, наприклад, від дизентерії. А немає чим руки помити після відвідин туалету, йди вечеряти так. І хто перейматиметься проблемою збільшення пацієнтів інфекційного відділення? Комунальники? Енергетики? Та ніхто. Ну може трохи лікарі, коли відділення будуть переповнені.
А люди у нас живучі. Й кмітливі та вигадливі. Ну й що, що подачу води у черговий раз обмежили. Ото вже, налякали. Є ж такий супердезінфікуючий засіб, закачаєшся, ще й спрагу тамує. Та й температурка підходяща, 40 обертів. Вип’єш, вмиєшся, натрешся, й море по коліна. А до чого тут свині, запитаєте. Майже ні до чого. Цим мирним рохкаючим тваринкам байдуже, якої немитості підійде до них годувальник, аби в кориті їсти було.