Головне — революція у собі, а не мітинг у кінотеатрі

А загалом, презентація у Рівному вдалася. На великий показ в МПК “Текстильник”, заповнений майже вщерть глядачами, приїхав творчий тандем — автор Андрій Шевченко та продюсер Ірина Чемерис.
Як зазначив молодий тележурналіст, ідея фільму виникла після акції “Україна без Кучми” як спроба аналізу тодішніх подій та висвітлення доль антикучмістів, які досі перебувають за µратами. Серед них декілька наших земляків — членів рівненської обласної організації УНА-УНСО. Вони отримали найбільші строки ув’язнення з-поміж всіх заарештованих.
Столичні документалісти щиро здивувалися ажіотажу довкола фільму у Рівному, адже на це вони не сподівалися після показу у Луцьку. Також їх приємно вразила емоційність рівненської публіки, яка іноді переростала у політичну конфронтацію. Подразником для емоційно налаштованої частини глядачів став виступ перед глядачами представника влади начальника інформаційно-аналітичного управління облдержадміністрації Ігоря Тимошенка.
— На відміну від рівнян запальність не властива лучанам, — зізнався пан Шевченко.
Не менш “тепло” зустріли окремі глядачі виступ одного з лідерів “УБК”, а тепер народного депутата від Соціалістичної партії Юрія Луценка, згадавши його “незлим тихим словом”. Спогадами про події 9-го березня 2002 року у Києві з рівненською публікою поділилася здолбунівчанка Світлана Ніколіна, наголосивши на репресивному характері дій міліції під час облав на столичному вокзалі.
За час роботи над “Обличчям протесту” відзнято 40 годин відео, з якого змонтували динамічний 52-хвилинний фільм. У планах — показ стрічки в інших містах України.