Урок жорстокості, або Не кидайте у воду... дітей!

Це почалися “уроки плавання”, що проводяться у нас за принципом: кинь у воду — сам випливе. Ніхто з батьків або старших “повчальників” не думає про те, який страшний стрес відчуває дитина, який урок жорстокості вона отримує, а найголовніше — які наслідки залишаються на все життя в цієї дитини.
Відома голлівудська актриса Одрі Хепберн (фільм “Римські канікули”) писала у своїй книзі: “У восьмирічному віці я ледь не потонула, купаючись у ставку. Я запливла в скупчення водоростей і заплуталася в них. Вони огортали мої руки і ноги, тягли мене донизу, і я почала захлинатися. На березі нікого не було, хоча я нестямно кричала і просила про допомогу. Якось-таки вибралася на берег. Але з тих пір усе життя мене мучить той самий нічний жах — мене накриває хвилею”. Учасники знімальної групи розповідали, що найважчими моментами були зйомки, коли за сценарієм Одрі повинна була зануритися у воду. Вона панічно боялася води, і такі зйомки завжди закінчувалися нервовим зривом для неї.
Стрес від кидання дітей у воду залишається в них на все життя. Крім того, дитину шокує зрада близьких людей, батьків, що для неї є надійною опорою і захистом. Замість того, щоб допомогти, врятувати, позбавити від страху, батьки кричать: “Руками працюй, ногами працюй, пливи, пливи...” Неважко уявити собі, як це вплине на психіку дитини та на її фізичне здоров’я.
Як правило, усі діти бояться води — як незнайомого і небезпечного для них середовища. Особливо малюки бояться опускати у воду своє личко, що необхідно при плаванні. Тому із самого раннього віку, купаючи дитину, необхідно привчати її обличчя до води. Спокійно і ласкаво обполіскуйте личко і голову дитини теплою водою, а потім навчіть її опускати обличчя у воду. Для цього пограйте з вашою дитиною в “бульки-макульки”. Самі опустіть обличчя в миску з водою і побулькайте, щоб з’явилися бульки. Дитині це дуже сподобається, і вона із задоволенням повторить за вами. Така гра — один з найважливіших елементів навчання плаванню, бо ви привчаєте дитину не боятися води і видихати у воду. Потім, коли дитина підросте — у 2-3 рочки пограйте з нею в “маківку”. Коли дитина опустить личко у воду і почне булькати, м’яко натисніть на потилицю, щоб вона сховалася під водою. Спочатку продемонструйте цю вправу самі, і нехай дитина самостійно занурює вашу голову у воду. Таку вправу можна робити у відкритих водоймах біля мілководдя, і маля, граючи, переборе свій страх перед водним простором і водним середовищем.
Тільки після того, як ваша дитина навчиться триматися на воді, можете показати їй плавальні рухи і навчити плавати різними стилями. Головна помилка всіх “вчителів” якраз у тому, що вони вимагають відразу рухати руками і ногами, не давши уроку плавучості й уміння триматися на воді.
Плавання — одна з кращих фізичних вправ для зміцнення здоров’я. Під час плавання працюють практично всі м’язи тіла, серцево-судинна і дихальна системи. Плавання розвиває координацію рухів, витривалість, силу м’язів, гнучкість суглобів. Недарма вправи у воді і плавання призначають як лікувальну процедуру при деяких захворюваннях опорно-рухового апарату, дитячому церебральному паралічі й інших захворюваннях. Дозоване плавання зміцнює імунітет, гартує організм. У Стародавній Греції про нікчемну людину говорили: “Він не вміє ні бігати, ні плавати”.
Одного разу я була свідком дивного випадку. Рано-вранці на ставок прийшли хлопчик років шести з дівчинкою років трьох, котрі явно збиралися купатися. Дорослих поруч не було, і тому я спеціально підійшла ближче до них. Діти роздягнулися, хлопчик узяв дівчинку за руку і сказав: “Не бійся, ти лягай, а водичка тебе “попливе”. Діти спокійно ввійшли у воду, дівчинка дійсно лягла на воду, а хлопчик узяв її за руки і почав возити по воді. Діти поплескалися, погралися, побризкалися, вийшли з води, одяглися і пішли. Мене вразило, що маленький мудрець висловив просту думку, що не розуміють більшість дорослих, — не бійся води, вона тебе тримає.
Дуже багато людей, ставши дорослими, не можуть перебороти той жах перед водою, що їм прищепили старші, кинувши їх у воду, вважаючи, що сам випливе. Такий стрес і порушення психіки залишаються на все життя, і дуже хотілося б, щоб над нашими водоймами в літній період більше не лунали відчайдушні крики: “Мамо, тату, не треба, я боюся, витягніть мене...”