Анонімним наркоманам ніде лікуватися

Рух анонімних наркоманів бере свій відлік у далекому 1947 році.
Ядро програми одужання анонімних наркоманів — послідовність особистих вчинків, відома як “дванадцять кроків” — адаптовані з програми анонімних алкоголіків. “Кроки” включають у себе такі компоненти як: визнання наркозалежним існуючої проблеми, звернення за допомогою, правдива самооцінка, довірлива розповідь про себе, компенсація завданої оточуючим шкоди і допомога бажаючим одужати наркоманам.
В Україні групи анонімних наркоманів існують практично у всіх обласних центрах. Не виняток і Рівне. До неї входить до десятка молодих людей, які впродовж певного часу не вживають наркотиків та поставили собі за мету вилікуватися від цієї хвороби через програму “12 кроків”.
— На Боярці є притон, де продаж наркотичних речовин поставлений на конвеєр, але міліція його не “помічає”, — розповідає анонімний наркоман Дмитро.
Причина цієї “сліпоти” правоохоронців, як вважають колишні наркомани, прикривання наркоманських притонів міліціонерами, які беруть з наркодилерів відкупного. Сам він три роки вживав наркотики. Але чотири роки тому покинув. А спонукала Дмитра до цього рішучого кроку поїздка на збори анонімних наркоманів у Луцьк, де познайомився з молодими людьми, які кинули наркотики завдяки програмі анонімних наркоманів “12 кроків”. Після детальнішого ознайомлення з нею він звільнився від наркозалежності і відтоді сильно змінився.
Інший член групи анонімних наркоманів — Юрій — став на шлях реабілітації, ознайомившись з літературою анонімних наркоманів. Згодом повірив у Бога. Тепер ходить на зібрання протестантської громади Рівного і утримується від зілля.
Дехто з рівненської групи анонімних наркоманів побував у державних реабілітаційних диспансерах, але, як кажуть самі хлопці, користі від них мало, позаяк там так чи інакше наркоману колють різні хімічні речовини. Показовим є приклад Миколи, який три роки поспіль вживав наркотики, переконуючи себе, що у будь-який момент зможе кинути. Багато разів кидав, але все було марно.
За спостереженнями хлопців-анонімників, найважче відійти від наркотичної залежності дівчатам, частка яких серед наркоманів складає 10-15 відсотків.
Поки що рівненські анонімні наркомани збираються раз на тиждень у помешканні одного наркозалежного, але хлопці прагнуть знайти приміщення для зборів бажаючих вилікуватися від наркоманії. Однак всі звернення до міської влади та відповідних служб молоді щодо виділення приміщення, куди б могли приходити наркозалежні, які хочуть позбутися наркотиків, не принесли успіху. Усюди їм відмовляли, попри неодноразові декларації рівненських чиновників про необхідність боротьби з наркоманією. Наразі ці молоді люди самотужки борються з власною хворобою, залишившись віч-на-віч з чумою ХХ століття.