ДУРДОМ. Здебільшого саме так характеризують ремонтну епопею у Рівному водії

Наш кореспондент минулої п’ятниці спіз-нився на нараду. З обласної друкарні до редакції (центр міста, вулиця Шкільна, 2) він добирався більше 40 хвилин на маршрутці. Пішки цю відстань можна пройти за 15-20 хвилин. Хотів ще швидше... Маршрутка поїхала в об’їзд через вулицю Міцкевича і як черепаха проповзла по Міцкевича і проспекту Миру.
Переповнений мік-роавтобус, обливаючись потом, смачно матюкав і міську раду, і міськвиконком, і всіх їх членів поіменно, але це не додавало ходу. За словами нашого кореспондента, з маршрутки він вийшов на проспекті Миру і пішки дійшов до редакції, що зекономило йому 5-6 хвилин і відсотків 10 зарплати. Обмежились доганою, враховуючи підготовку міста до 720-річчя і особисті заслуги у видавництві газети. Тепер всюди ходить тільки пішки, щось тихо нашіптуючи собі під ніс.
Думаємо, він неодинокий у своєму бажанні вжити кілька слів не для пристойного товариства на адресу і ремонтників, і тих, хто це затіяв.
Наші експрес-опитування водіїв показали, що всі вони позитивно оцінюють проведення ремонту доріг, оскільки терпіти далі їх стан справді не було сил. Але робити це можна було і по-іншому. Чому обов’язково перекривати дороги посеред робочого дня, а не проводити ремонтні роботи після чи вночі?

Володимир Ольшанський, головний інженер Служби автомобільних доріг:
— Існує робочий день — з восьмої чи півдев’ятої ранку і до семи годин вечора, а іноді й до одинадцятої. Асфальтовий завод працює з 6.00-6.30. У нас ще немає можливості працювати вночі, немає освітлення. Практика роботи в нічний час тільки-но впроваджується в Києві. Та і пов’язано в нас все з тим, що дуже стиснуті терміни — дуже велику роботу потрібно зробити за такий малий строк. Ми використовуємо не години “пік”, а весь світловий час. З іншого боку, хіба можна ремонтувати дороги, щоб це не заважало рухові транспорту? Ми перекрили рух автобусів і тролейбусів у центрі тому, що кладеться асфальтобетон. До того ж, ми ще не живемо у “нормальних” країнах, де дороги ремонтуються уночі. Наша служба ремонтує дороги поза межами міста, і там ми ставимо табличку “Вибачте за незручності, йде капремонт, реконструкція дороги”. А щодо міста — ставте питання його господарям. Але усі заплановані цього року ремонти прагнемо завершити до святкування 720-річчя Рівного.

Не приховує оптимізму з цього приводу і Юрій Собчук, начальник управління комунально-житлового господарства міста:
— Таких масштабних ремонтів в обласному центрі я не пам’ятаю. Ви подивіться, скільки вже зроблено — основні транспортні магі-стралі міста покриті новим асфальтом. Хоч на перший погляд багатьом здається, що на проспекті Миру робота “заглухла”, насправді після заміни каналізаційного колектора потрібно почекати, поки µрунт дасть осадку. Після чого приступимо до асфальтування. До реконструкції Соборної приступили в останню чергу, щоб можна було куди направити транспортні потоки в об’їзд. Незабаром почнемо й ремонт моста через Устю та залізницю. Проект вже розроблено, збираємо матеріали. Хоч і не знаю точно, які будуть обсяги робіт по об’єкту, але люди, мабуть, будуть працювати у три зміни.

Чому ремонт доріг у місті має бути обов’язково зроблено до 720-ої річниці і не може бути закінченим, скажімо, на місяць-два пізніше, зате без того, щоб змусити ходити рівнян догори ногами?
Відповідь не така вже й складна. Саме “під дату” дають кошти на облаштування, святкування тощо і їх треба використати — це позитивний момент. І саме “під дату” з’їдуться високі гості (наприклад, якщо не приїде Кучма, то Литвин точно буде), яким треба буде щось показати — це вже “показуха”. Звичайно, керівники міста наведуть десятки аргументів на свою користь, але давайте глянемо на все очима пересічних мешканців Рівного. Чому порушується наш спокій, звичний ритм життя тощо? Для чого ми обираємо владу і платимо їй гроші? Щоб вона вирішувала наші спільні проблеми. Але вирішували ефективно і не втручаючись у наше життя. А відмови типу: нічого, народ потерпить, ми ж для його блага стараємось, свідчать лише про непрофесіоналізм тієї самої влади.
Приурочення до подій — історія взагалі окрема. Будів-ництво Чорнобильської АЕС теж, здається, до чогось “приурочували”. Ми всі добре знаємо і відчуваємо, що з того вийшло. І взагалі, чи може бути добротним щось, зроблене нашвидкуруч? Навряд. По тому асфальтному накритті, яке вже поклали, можна відразу визначити, де будуть ями через місяць-два. Хіба ми цього хочемо? А високим гостям можна і по-іншому догоджати. Зрештою, не вони обиратимуть потім наших керівників...