Біль у спині і попереку часто “дістає” трудоголіків

Як правило, найвідоміші серед людей кілька назв. Почнемо з люмбаго. Це гострий біль у попереку, що виникає раптово. Радикуліт – біль за ходом нервового корінця, що йде від попереку до правої чи лівої ноги, найчастіше – задньою поверхнею стегна. Такий біль іноді називають ішіас, що означає – запалення сідничного нерва. Хоча, люмбаго, ішіас і радикуліт – це не самостійні недуги, а лише симптоми, що характеризують розповсюдження болю. Але навіть медики звикли все це пояснювати остеохондрозом та килами міжхребцевих дисків. Насправді ж проблема значно ширша. Ось декілька основних варіантів виникнення болю у спині.
Гострий м’язовий спазм виникає зазвичай після невдалого руху, підвищеного фізичного навантаження, роботи у незручному положенні чи сну у незручній позі. Гострий спазм м’язів можуть спровокувати протяг, охолодження і навіть стрес.
Спазм м’язів спини викликає також їх набряк і подразнення нервових закінчень. Далі виникає нерозривне коло: біль викликає збільшення спазму і защемлення нервових корінців, а ті, у свою чергу, викликають гострий біль. Він буває таким сильним, що людина не може ворухнутися. Це сприймається хворим як катастрофа. Але, на щастя, у 70–80 відсотках випадків такі напади минають безслідно за 3–4 дні.
Коли ж напад затягується, то провокує зміщення (підвивих) хребців чи появу кили міжхребцевого диску. Хоча біль і стає менш інтенсивним.
Зміщення міжхребцевих суглобів найчастіше виникає внаслідок якогось екстремального навантаження на хребет – удару, падіння, невдалого нахилу, повороту тулуба чи підйому великої ваги. Інколи – спазму. І все ж причиною цього є дистрофічні зміни міжхребцевих суглобів, особливо ж слабкість зв’язок довкола них.
Ущемлення нервів посилює спазм м’язів. При цьому він поширюється і на сусідні м’язи. Як наслідок – хребет “стягується” і збільшується тиск на міжхребцеві диски, котрі іноді можуть випинатися чи розриватися, утворюючи килу диска.
При гострому м’язовому спазмі частіше виникає біль у попереку (люмбаго), зате радикуліт буває дуже рідко. І навпаки, при зміщенні міжхребцевого суглоба страждають стегновий і сідничний нерви, тобто виникає радикуліт. А також з’являються рефлекторні судинні порушення: у ногах виникає відчуття важкості, кінцівки німіють або їх “крутить” і “зводить” Міжхребцева кила (розрив чи випинання міжхребцевого диска) – найбільш важка хвороба у групі дегенеративних недуг хребта. Вона виникає як наслідок спазму або ж після травми, скажімо, такої, як падіння на куприк тощо. Але при цьому має бути збіг несприятливих обставин, бо за нормальних умов деталі хребта витримують шалені навантаження.
Симптоми кили: різкий біль у попереку, який пізніше розповсюджується за ходом защемленого нерва в одну чи обидві ноги (радикуліт). Може порушитися чутливість ніг, з’явитися перекіс тіла.
У найважчих випадках можливий параліч ніг. Це буває рідко – менш ніж в одному відсотку випадків.Та, попри це, слід навести такий приклад. Якщо провести томографічне обстеження цілком здорових людей, яким за 40 років і котрі ніколи не мали проблем зі спиною, то, як мінімум, у третини з них буде знайдено міжхребцеву килу. Але ці люди про неї не підозрюють. Бо йдеться про звичайні вікові зміни. Тож дуже хочеться, щоби і лікарі, і пацієнти пам’ятали: кила на томограмі – це ще не діагноз, а тим паче – не вирок.