Допоможіть знайти правду

Ось зміст цього листа:
“З 1991 року я працював водієм у ВАТ “Рівнеагропромтранс”. 1 листопада 2000 року мене незаконно звільнили з роботи за прогул без поважної причини. Звісно, змушений був звернутися до суду. Після двох років тяганини, згідно з рішенням Рівненського міського суду, 30 жовтня 2002 року мене поновили на роботі. Суд також зобов’язав ВАТ “Рівнеагропромтранс” виплатити мені заборгованість із зарплати у сумі 3575, 06 грн. за вимушений прогул. Впродовж двох місяців мені не надавали роботи за спеціальністю, а тому 9 січня 2003 року остаточно звільнили з підприємства. І знову ж таки, коштів належних мені при звільненні, не виплатили.
Втративши надію на отримання грошей, я звернувся зі скаргою у міську прокуратуру. 10 квітня звідти отримав відповідь про те, що: “…керівнику ВАТ “Рівнеагропромтранс” внесено протест з вимогою забезпечити належне виконання рішення суду. …За фактом непроведення повного розрахунку при звільненні, у ваших інтересах, до Рівненського міського суду пред’явлено позовну заяву”.
Після звернення в обласне управління юстиції, з виконавчої служби міста Рівного отримав відповідь, яка дуже мене здивувала. Зокрема, я дізнався, що: “…Кошти на рахунку боржника відсутні, …основних засобів не виявлено, …рухомого та нерухомого майна за ВАТ “Рівнеагропромтранс” не виявлено”.
Тоді я, як акціонер ВАТ “Рівнеагропромтранс”, звернувся в обласну прокуратуру з проханням вияснити: куди поділося майно цього підприємства; чому не проводилися збори акціонерів, а якщо проводилися, то чому мене не повідомили про них; коли, нарешті, отримаю належні кошти? А 9 червня вже з прокуратури міста Рівного на мою заяву надійшла відповідь про те, що: “У зв’язку з тим, що в діях керівника ВАТ “Рівнеагропромтранс” вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України, заява направлена для прийняття процесуального рішення в Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області”. Впродовж п’яти місяців звідти не було ніякої відповіді, хоча я неодноразово звертався до оперуповноваженого ВДСБЕЗ лейтенанта міліції С.Смазнова, який вів цю справу. Нарешті отримав ксерокопію відповіді, де мені порадили “…звернутися в місцевий суд в порядку цивільного судочинства”. І лише 24 листопада (після повторного звернення в прокуратуру області та Рівненський міськвідділ міліції) я отримав копію постанови, датовану 23 червням 2003 року. Читати цю постанову без сміху не можливо, хоча це сміх крізь сльози. Складається враження, що пан Смазнов не стільки розглядав мою заяву, як перевіряв чи дійсно я працював у ВАТ “Рівнеагропромтранс” і маю право на відшкодування матеріальних збитків від незаконного звільнення. Цьому присвячено дві третини постанови. Але й тут він припустився помилок. Бо водієм на підприємстві я працював не з 1999 року, як вказано у постанові, а з 1991 року. Та й назву ВАТ “Рівнеагропромтранс” він не завжди пише правильно.
Стосовно ж основних питань, викладених у моїй заяві, чіткої відповіді немає. Так, зокрема, якщо були продані будівлі та споруди (це оперуповноважений констатує в постанові), то куди поділись кошти від їх продажу? Куди подівся автотранспорт, що був власністю ВАТ? Звідки надходять кошти на зарплату працівників? А мені настійно радять знову звернутися до суду. Для чого? Щоб знову оббивати пороги різних установ задля отримання від кожної з них папірця, з яким мене відфутболять до іншої?
Втративши надію, вирішив звернутися до громадськості через газету. Щоб знайти правду. Надіюся, що ми живемо в правовій державі.
З повагою Сергій Ковалевич, житель Рівного”.


На жаль, у нашій “правовій” державі подібних історій трапляється безліч. Люди втомилися від свавілля керівників, потурання законів, тяганини при розгляді справ. Ось і в цьому випадку: здавалося б, суд поставив крапку — заплатіть чоловікові його законні гроші. Так ні. Виявляється, ніяких грошей у підприємства немає, і… майна немає, і… машин немає. Куди все поділося? А продали. І напевне, самі собі. Бо ВАТ “Рівнеагропромтранс”, як випливає з постанови оперуповноваженого міськвідділу боротьби з економічними злочинами, ще в грудні 2001 року уклав договір купівлі-продажу з дочірнім підприємством “Агропромтранс”. На яких підставах було укладено договір? Адже, як стверджують акціонери, зборів на підприємстві ніхто не проводив. Чи, може, у Рівному впроваджено якісь інші (без участі акціонерів) форми відчуження майна? Словом, питань у цій справі більше, ніж відповідей. І прокуратура, мабуть, неспроста помітила тут ознаки злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).
Володимир МАРЧУК