11.12.2003, 00:35

НЛО — Рівне

Буваючи за кордоном, мимоволі слідкуємо за новинами з України, адже по них судять про нас, саме вони складають враження про нас як державу. У Швеції про державу згадали двічі за десять днів нашого перебування: то Гончар виграв черговий етап велогонки, то українські турагентства відкрили новий вид послуг для новоукраїнців — катання на бронетехніці по військових полігонах. У Німеччині згадали, як брати слов’яни долучились до параду геїв. Просто так, по приколу. У Словаччині здебільшого згадують про українців, коли говорять про мафію. У Польщі про п’яного розбишаку-посла тільки й говорять. Взагалі на Скандинавському півострові асоціація України і до цього часу із Польщею.

Що роблять наші дипломатичні представництва на рівні формування світогляду про нашу державу, мені до цього часу залишається незрозумілим. За них працюють інші. Нещодавно у Польщі я придбав практичний путівник по Україні, складений Адамом Дулевським. Хто збирається відвідати наше місто, з нього дізнається, що Рівне — місце не для подорожі на машинах, тому що занадто вже багато тупикових вулиць, а вулиця Соборна просто таки всіяна невиправданими знаками, за кожним з яких ховається поліціянт. Зупиниись у нас можна у трьох готелях: “Рівне”, де частенько не буває світла, у “Мирі”, де існує проблема гарячої води і в “Туристі” на відміну від інших в кожному номері є телевізор. Поїсти можна більш-менш в “Ліоні” і кафе “Соборне”. Готельні харчові заклади — треба сприймати нормальними (як за стандартами Рівного), а коли той бідолаха іноземець не зверне уваги на “європейські” зручності проживання і харчування, він може відвідати аж два музеї, які представлені в цьому путівнику (один світлої пам’яті, музей українського мистецтва, книга ж бо видана в 2001 році, а другий — краєзнавчий, в якому, за твердженням автора путівника, є багато експозицій, але щоб пізнати їх, треба найняти мінімум кандидата наук, який зо дві години буде говорити в одному залі про те, як мало би тут бути).
Погодьтесь, інформація варта того, щоб якось швидше виїхати на об’їзну і чимчикувати просторами України далі. З огляду на час видання, про готелі Рівне ми знаємо іншу інформацію. І вона, безперечно, найкраща. Але власні туристичні агенції більше переймаються відпочинком рівнян у сонячних країнах та забезпеченням “лівих” віз для наймитів з Полісся. Куди їм до реклами свого краю! Тут й у відповідних відділах адміністрації цим не займаються.
Один з керівників турагентства розповідав. Вклали кошти на розробку нового маршруту учнів по Погоринні, безкоштовно організували показ екскурсії для завучів шкіл. Останні пораділи і кажуть: “Все це добре, але ми напряму винаймаємо автобус, а до нього при необхідності екскурсовода”. Цікаво, правда. А хто прослідкує? Та й клопоту з тими маршрутами не оберешся. За словами того ж керівника, виявляється у міліції є така платна послуга: “Затвердження туристичного маршруту”. Ще б “полюховичі” екскурсоводів атестували, ото б прикольно було б.
Туризм взагалі одна з найприбутковіших галузей в світі. У Криму 90% бюджету півострова складають надходження з обслуговування туристів. Але коли кримчани безжалісно експлуатують природу, то в інших регіонах ця галузь потребує розумних капіталовкладень. А де ж того розуму взяти? Латати бюджет за рахунок обдирання базарників і таксистів значно зручніше. Тим паче, хто встоїть перед державним рекетом? Таке враження, що в них і дітей немає. І не “хлібом єдиним” — це не про них. Оживає туристична необхідність тільки при приїзді чергового мордатого начальника зі Столиці. Але для них вже давно відлагоджена своя озерно-лісова інфраструктура. А ви дивуєтесь, чого я це співаю:
Моє місто надто рівне,
Зачепити погляд ніде,
Королі і королівни
Мимо їдуть,
Мимо їдуть.
Хоч би сіло НЛО,
Устя б розлилась на зло,
Мо’ тоді якась зараза
Заглянула б в це село.