Рівнян переслідує зараза

За офіційними цифрами рівненського обласного організаційно-методичного центру СНІДу, торік лабораторно виявили 189 позитивних результатів на ВІЛ. Серед нових “пацієнтів” 152 наркомани, 13 вагітних, семеро ув’язнених, дев’ятеро — за клінічними ознаками, четверо людей звернулися анонімно, один — при виїзді за кордон, і троє осіб, які мали статеві контакти з інфікованими. У Рівному проживає 11 людей, хворих на СНІД. Загалом з 1996 року лабораторно виявлено 440 ВІЛ-інфікованих, а на облік стало 296 чоловік.
Термін “виявлено” та “зареєстровано” завжди мають різні показники. Стати на облік в Україні — добровільна справа. При взяті на облік людина дає розписку, після чого за свідоме зараження вірусом іншої особи несе кримінальну відповідальність.
Неофіційно ж спеціалісти радять помножити відомий показник на десять, тоді й буде більш-менш реальна ситуація з ВІЛ-інфікованими в області.

Під страхом смерті
Щодня в Рівненській центральній міській лікарні відбувається з десяток операцій. За словами завідувача відділення планової хірургії ЦМЛ Євгена Єфімчука, який не так давно зробив операцію ВІЛ-інфікованому, у рівненських лікарів немає особливої перестороги, що кожен хворий — потенційна небезпека. Спрацьовує принцип: а раптом пронесе...
Місцеві медики, коли дивляться іноземні серіали, завжди зауважують, що “там” жоден лікар не вийде до пацієнта без захисного щитка, який закриває очі, та гумових рукавичок. Навіть якщо це звичайний огляд. Таких розкошів рівненські медики дозволити собі не можуть: гумові рукавички їм, звісно, видають, а от щитки потрібно купувати за власні кошти. Для операцій ВІЛ-інфікованим придумали кольчужні рукавички. Але в Рівному ще жоден хірург ними не користувався. Десь зі Львова обіцяли надіслати пару ще минулого року... Досі місцеві хірурги, щоб убезпечити себе під час операцій, натягують по кілька пар гумових рукавичок.
— Коли точно знаєш, що людина хвора, не маєш особливого бажання ризикувати, — каже пан Єфімчук. — Але ж з іншого боку, невідомо, скільком інфікованим ти вже зробив операцію, не знаючи про небезпеку. А міг і вколотися, і поранитися. Лікарі з сусідньої області, де хворому відмовили в операції, готові були заплатити, аби її не робити.
Ситуація з подібними операціями схожа на пропозицію пройтися по дерев’яній дощечці. Коли десятисантиметрову планочку кладуть на підлогу й пропонують пройти, будь-хто може зробити це із заплющеними очима. Коли ж дошку шириною 30 сантиметрів кладуть над бездонною прірвою, ніщо не змусить людину зробити хоча б крок. Так само і з операціями ВІЛ-інфікованим. Хірурги не палають бажанням ризикувати і життям, і кар’єрою, намагаються відмовитися.
За статистикою центру СНІДу, упродовж 2003 року четверо медичних працівників зазнали “аварій” під час роботи з ВІЛ-інфікованими пацієнтами. На щастя, заражень не відбулося, це підтвердили аналізи. При 20 тисячах хворих, які лікуються упродовж року в міській лікарні, якщо не тисячу, то кілька сотень ВІЛ-інфікованих можна виявити, розмірковує Євген Єфімчук. Кожного хворого, якого оперують планово, обов’язково перевіряють на гепатит. Для цього навіть дозволу не потрібно. А ось з ВІЛ складніше: це дослідження дорожче й пацієнт має на подібне погодитися.
На 300-400 операцій в рік хірурги як мінімум з десяток разів травмуються. Ніхто не думає, що третій, п’ятий чи десятий пацієнт може виявитись інфікованим.

На вулкані
Треба націлювати медиків на те, щоб розглядали кожного хворого як потенційного ВІЛ-інфікованого, вважає головний інфекціоніст Рівненської області Сергій Дорошенко. Поряд з небезпекою зараження ВІЛ-СНІДом ідуть гепатити, торч-інфекції, але страх перед ними не настільки великий.
В інфекційному відділенні ЦМЛ є кілька окремих палат, де лікують ВІЛ-інфікованих. Для пацієнтів з таким діагнозом виділяють окремий інструментарій. Лікування та обстеження для них за законом — безкоштовні. Інфіковані свої права добре знають, розповідає лікар, і вимагають їх виконання. Ідеальні накази держави України, не підкріплені фінансово, так і залишаються папірцями. Лише перший етап — обстеження та виготовлення імунограми — дуже дорого коштує. Від імунограми залежить подальше лікування. Хворим можна допомогти лише за їхні кошти.
ВІЛ-інфіковані пацієнти Сергія Дорошенка переважно ін’єкційні наркомани. Спілкуватися з ними потрібно вкрай обережно, у цих людей спостерігається порушення психіки, вони посилають медиків подалі й прямим текстом. У відповідь на неприязне до них ставлення — сильна агресія. Треба бути неабияким психологом, щоб переконати людину жити далі. Серед пацієнтів лікаря Дорошенка є чоловік, який не опустив руки, займається бізнесом і живе повноцінним життям.
Від ВІЛ-інфікованих не можна сахатися, якщо ви вже знаєте діагноз, то відомо, як себе слід оберігати, переконаний Сергій Дорошенко. На його думку, набагато страшніші ті невідомі, які прийшли слідом за ним, необстежені й умовно безпечні. До перших пацієнтів відділення зі страшним діагнозом було доволі насторожене ставлення, пригадує лікар, а потім працівники звикли. Першою ВІЛ-інфікованою пацієнткою була жіночка з села. Коли їй повідомили діагноз, пригадує пан Дорошенко, вона не злякалася й особливо не здивувалася. Заразив її чоловік, котрий повернувся із місць позбавлення волі. Сказала лікарям, що у неї нічого не болить й попросилася додому. Подальша її доля невідома.
Наша область пишається тим, що у порівнянні з південними та східними регіонами на Рівненщині кількість ВІЛ-інфікованих невелика. І в дискусіях з епідеміологами Сергій Дорошенко доводить, що це мінус, а не плюс. Цифри свідчать про те, що ніхто проблемою особливо не займається. А лавина насправді росте. Ми сидимо на вулкані, який от-от вибухне.

Убивці мимоволі
Україна в числі перших за ростом ВІЛ-СНІДу в Європі. Можливо, через те, що стали краще виявляти ВІЛ, а раніше ніби особливо не переймалися цією проблемою.
Ставлення до інфікованих в українському не зовсім розвиненому суспільстві, м’яко кажучи, насторожене. Тому, довідавшись про свій смертний вирок, хворі воліють за краще мовчати. І мають на це законне право.
Так, ми добре затямили, що існує лише кілька шляхів передачі цієї страшної інфекції. “Найефективніший” — статевий. Тому всюди посилено радять використовувати презервативи.
Але є й інші фактори ризику. Знайомий лікар розповів історію. До них у відділення прийшов пацієнт, спочатку здалося, що хлопець ніби трохи сп’янілий, не одразу формулював думки. Йому треба було перев’язати рани на руці. А руки були у виразках, з яких сочилася сукровиця. На щастя, він одразу сказав:
— Я цей, як його, Зет.
(Саме латинською літерою Z-зет позначають ВІЛ-інфікованих. При звертанні за медичною допомогою їм не обов’язково називати ім’я та прізвище, достатню лише букву.)
Поки чекав лікаря, то руками витирав стіни, двері, йому не сиділося на місці. У тих, хто спостерігав, склалося враження, що він намагається якомога більше наслідити. Хворі бувають різні, кажуть лікарі, є такі, що поводять себе тихо і скромно. Є й інші, які намагаються помститися всьому світові за те, що захворіли. З полегшенням зітхнули лише тоді, коли за юнаком прийшла мама й забрала його додому.
...Ця історія досі не йде з голови.