Де знайти сімейного лікаря і чим він відрізняється від звичайного?

Вимоги до сімейних лікарів серйозні: вивчати спадкові хвороби батьків, аби запобігти чи пом’якшити їх перебіг у дітей, повністю обстежувати людину замість спеціалізованих лікарів, домовлятися з останніми про конкретніші консультації й супроводжувати пацієнтів до місця зустрічі. Такий медик виїжджає на виклик додому й, при потребі, організовує хворому стаціонар, бере аналізи, встановлює відповідну дієту. Він повинен розуміти соціальне, фізичне та сімейне становище людини. Але для якісного виконання своєї роботи сімейному лікареві потрібен автомобіль, спеціальна сумка з повним набором інструментів і хороше медичне обладнання. А цього медикам часто не вистачає.

Лікар відділення загальної практики/сімейної медицини поліклініки №3 у мікрорайоні “Ювілейний” Світлана Дашевська обслуговує півтори тисячі людей (дорослих і дітей від семи років).
— Про малюків до семи років піклується наш сімейний лікар-педіатр Тамара Кочкарьова, — розповідає пані Світлана. — Моя ж основна робота — не допустити, щоб людина захворіла, попередити це. Ми проводимо профілактичні заходи. Скажімо, батьки приводять до мене хвору дитинку. Я оглядаю всіх членів сім’ї, щоб побачити, чи це спадкове захворювання, чи, можливо, зараження від когось. Бо можна лікувати людину, а в неї вдома є носій якоїсь інфекції. Тоді зусилля будуть марними. Якщо ж батьки мають спадкові хвороби, можна завбачити, як на них відреагує дитя і вже тоді пропонувати методи лікування. Краще запобігти хворобі, ніж потім годувати когось антибіотиками.
Відділення загальної практики/сімейної медицини має свій маніпуляційний кабінет, недообладнану поки що кімнату щеплень, окрему від лікарні реєстратуру, приміщення для лікарів.
— На УЗД, флюорографію, кардіограф наші пацієнти йдуть у поліклініку, бо купувати таку апаратуру собі, в той час, як ми перебуваємо у цьому закладі, — невиправдане марнотратство, — впевнена завідувачка відділення Світлана Гедьфалві. — Але для якісної роботи лікарів нам видали офтальмологічний інструментарій лора, хірургічне начиння та знаряддя окуліста, а також повний комплект лікарських засобів у сумці. Він лише один на чотирьох лікарів, але і його поки вистачає.
— Лише автомобіля немає, але він і не потрібен — наші дільниці розташовані біля поліклініки, — каже Світлана Дашевська. — Ми не виїжджаємо на виклик, а виходимо, — жартує. — А загалом, люди задоволені. Кожен лікар упродовж чотирьох годин приймає хворих, протягом інших чотирьох — іде на виклики. Черги великої немає, можливо, тому що зараз пора канікул і відпусток. Пацієнти не скаржаться, — посміхається медик. — Якщо з ними трапляються складніші випадки, яких сімейний лікар не зможе вилікувати, консультуємось із вузькоспеціалізованими фахівцями.
— Мені подобається ходити до свого сімейного лікаря, — втомлено присідає на краєчок крісла працівник дитячого садка Олена Барикіна. — Тут не так багато людей, як у черзі до терапевта, що нижче поверхом. Медик дуже приязний, морально підтримує, і я за це дуже вдячна.
Поряд сидить іще одна хвора:
— Сімейний лікар може оглянути всі органи й визначити, який погано працює. Таким чином дуже економлю час. Якби я чекала під кабінетом черги до окуліста, лора, терапевта, пульмонолога чи кардіолога, то мені не вистачило б і кількох днів. А тут приходжу на годинку — і все, діагноз встановили.
— От тільки людей ми не оперуємо: немає операційної кімнати, — ніяковіє Світлана Дашевська. — Лише перев’язуємо рани й виразки, яких найбільше в стареньких, що мало рухаються.
— А мені таке нововведення, як сімейні лікарі, не подобається, — виступає категорично проти молода пацієнтка, жителька цього району. — Хочеш піти до окуліста — спочатку крокуй до сімейного лікаря, щоб виписав направлення. А без нього тебе ніде не приймуть. От і ходи туди-сюди. Одна заморока, — засмучується дівчина.