Ласкаво просимо у номер 1408!

 

...Письменник Майк Енслін тамує біль від особистої трагедії в роботі — відвідує місця, про які ширяться чутки, що там живе щось потойбічне, заночовує там, а потім пише про це книжку. В один злощасний день йому приходить листівка з координатами номера десь у Нью-Йорку, з приміткою ніколи туди не ходити. Заборонений плід вабить найбільше, тому Майк їде в той готель. Звісно, коли Майк зачиняється в номері, він дуже швидко розуміє, що цього разу йому буде вже не до жартів.
Давним-давно, шістдесят років тому, народився хлопчик, який дуже боявся своїх снів. Погані та страшні сни він почав описувати, випускаючи власну газетку для рідних. Починаючи з 12 років, майбутній король літературного жанру жахів Стівен Кінг писав маленькі оповідання, з 20 почав лякати людей повноцінними романами, а коли йому виповнилося тридцять, — одну з його книжок перенести на екран. Нині Кінг є одним з авторів, яких найбільше екранізують.
Цікаво, що фактично твору, який ліг в основу “1408”, ніколи не існувало. Це були нариси, оповідання, які майстер жахів накидав колись на кількох сторінках до однієї зі своїх наукових книжок про роботу письменника. Для фільму він його, звісно, довів до логічного кінця, але все одно для повнометражної стрічки оповідання було замало. Тому над картиною працювали разом аж троє сценаристів: Метт Грінберг, Скотт Александер та Леррі Карашевскі.
 
l Стівена Кінга надихнули на створення оповідання дослідження одного парапсихолога, пов’язані з кімнатою в готелі каліфорнійського містечка Коронадо.
l Одну з жертв номера 1408 звуть Грейді. Грейді — також ім’я однієї з героїнь “Сяяння”, іншої історії Кінга про жахливий готель.
l У фільмі чимало натяків на нещасливе число 13. Так, цифри 1408 у сумі дають 13; сам він знаходиться на 13-му поверсі; на ключі до кімнати стоїть число 6214, що також дорівнює 13; адреса готелю — Ленсінгтон, 2245 (13!); і, нарешті, перша жертва загинула в готелі в 1912 році: знову — 13.