“ОГО” придивлялась до жіночого обличчя місцевої влади Рівненщини

Серед чоловіків існує стереотип, що жінка, яка зробила кар’єру, завдячує цим своїм “гарним очам” чи впливовому чоловіку, і чомусь навідріз відкидають наявність власного розуму та здібностей. Жінкам доводиться набагато більше докладати зусиль, аби “зробити кар’єру”, адже, як сказала одна жінка-керівник: “у жінки подвійна зайнятість, бо на роботі вона мусить працювати, а прийшовши додому, нагодувати чоловіка, дітей, поприбирати у хаті та повчити з дітьми уроки”. Чоловіки вперто не визнають того, що жінки можуть на рівних конкурувати з ними у політиці та владі. Самі ж жінки говорять, що дуже часто вони набагато ефективніші у керівництві.
Як би там не було, але останнім часом у світі все більше жінок з’являється у вищій лізі політики та влади. Ми ж вирішили придивитись до тих представниць прекрасної половини, які нині керують на Рівненщині, та спробувати намалювати портрет жіночої частини влади області.

Вдячна чоловіку за кар’єрний ріст
Будь-який виступ заступника міського голови Рівного Світлани Богатирчук-Кривко завжди емоційний. Вчителька за освітою, зі школи у владу прийшла на посаду начальника відділу освіти, потім стала депутатом міської ради та заступником міського голови. Чоловік Світлани Кирилівни, Михайло Кривко, депутат облради. Саме йому вона вдячна за кар’єрний ріст, бо, за її словами, навряд чи змогла б справитись з усіма труднощами без його підтримки та порад.
Принципова. Принципово пишається тим, що син відслужив в армії, у той час коли більшість намагалась “відкосити” від обов’язку. Ненавидить зраду, особливо, коли зраджують найближчі. Вважає, що “вже доросла до Верховної Ради”, тому що багато проблем, з якими стикається у своїй роботі, необхідно вирішувати на законодавчому рівні, “тому потрібно йти туди і писати закони”.
Бореться за права дітей, їх виховання та духовність. Виступаючи на останній колегії Рівненської облдержадміністрації, обурювалась, що суди нині не беруть до уваги майбутнє дітей. Апеляційний суд Львова постановив, що депутати Рівненської міськради були неправі, коли заборонили у місті зовнішню реклами тютюну та алкоголю.
— Ми хотіли захистити наших дітей, майбутнє покоління від негативного впливу, — коментує заступник міського голови Рівного з гуманітарних питань Світлана Богатирчук-Кривко. — Однак виявилось, що ми порушили Закон про підприємництво. А право дитини, яке записане в Законі про охорону дитинства, на отримання інформації, що відповідає її віку, заборона інформації, що зневажає людську гідність та завдає шкоди моральному благополуччю дитини, зобов’язання України перед міжнародним співтовариством — цього ніхто не брав до уваги.
Колеги говорять, що з нею дуже легко та приємно працювати.

Може розплакатись на концерті
Вікторія Покоєвчук, заступник начальника управління охорони здоров’я Рівненського міськвиконкому, ніколи не “сидить спокійно”. У неї завжди виникають якісь ідеї, котрі вона намагається впроваджувати. Свій професійний шлях почала з роботи нічної постової медсестри, ще навчаючись в інституті.
Має дочку-студентку, а найнадійнішою людиною вважає свого чоловіка, у якого “величезне терпіння”. Також він дозволяє їй спокійно працювати, знаючи, що за спиною все надійно. Має сильний характер, будь-яка протидія змушує не відступати, а згуртовуватись та долати перешкоду. Неодноразово доводилось бути свідком, коли, стикаючись з проблемами чи перепонами, Вікторія Михайлівна перетворювалась на стиснуту пружину, яка у будь-який момент може вистрілити.
На роботі завжди стримана, серйозна, зосереджена. Але якщо вам доведеться побачити її у неформальній обстановці чи на відпочинку, то побачите скоріше сентиментальну веселу жінку, яка як дитина радіє різним дрібничкам. Ніколи не плаче від образи чи коли їй важко і може розплакатись на концерті “Піккардійської терції”.
Постійно прагне вчитись та вдосконалюватись, тому телефонуючи до Вікторії Покоєвчук, ризикуєте почути, що вона на курсах, семінарі, конференції або за кордоном. Двічі проходила стажування в США, вивчаючи досвід американських лікарів. Під час останнього візиту, перебуваючи у штаті Техас, де знаходиться ранчо сім’ї Бушів, зустрічалась з президентом Джорджем Бушем-молодшим.
— Дев’ятого листопада у США відзначається день ветеранів, під час святкування якого наша делегація зустрічалась з американським президентом, — пригадує Вікторія Покоєвчук.
Про плани на майбутнє пані Вікторія ніколи не говорить, каже, що її завдання — не посади, а зробити так, аби реформування медицини стало реальністю.

Раду створила своїми руками
Аліна Коваленко, голова Корецької районної ради, людина закохана у своє місто. Якщо ви потрапили до Корця, а ваш гід Аліна Митрофанівна, ви поїдете звідти, знаючи про це місто все і будете переконані, що воно найкраще на землі. Жодного разу не доводилось бачити цю жінку у поганому настрої, завжди на обличчі сяє чарівна посмішка.
Вчитель географії та біології за освітою, вона почала свою кар’єру у 1997 році з посади завідуючої оргвідділом райдержадміністрації. В кінці того ж року працює над підготовкою створення райради.
— Я раду створила своїми руками, — жартує голова Корецької райради Аліна Коваленко. — Ми розпочинали працювати, маючи лише дві папки з протоколами, а вже у наступному році проводили вибори, тоді я стала депутатом.
У 2006 році вона знову стає депутатом за списком БЮТ та обирається головою райради. Своїм ростом як політика, за словами Аліни Коваленко, вона завдячує голові обласної організації ВО “Батьківщина”, нині народному депутату від БЮТ, Юрію Прокопчуку.
Позаочі голову Корецької райради Аліну Коваленко та голову Корецької райдержадміністрації Руслана Сивого колеги називають Тимошенко та Ющенко. “Бютівка”-Коваленко та “нашоукраїнець” Сивий чудово знаходять спільну мову щодо розвитку району. І багато в чому саме завдяки такій злагодженій співпраці район почав, хоч і повільно, але рухатись вперед. Іноді навіть жартують, що Віктору Андрійовичу та Юлії Володимирівні варто повчитись у своїх однопартійців.

Виборців приймає вдома
Віра Кобилянська, депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. Свої перші кроки у політиці називає фатальною випадковістю. У 28 років стала головним лікарем Будинку дитини, постійно носила туди пироги, бо їй здавалось, що діти там постійно голодні. 1985 року вперше стала депутатом міської ради й очолила комісію з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства. У 1990 році балотувалась до Верховної Ради, але тоді не вистачило голосів.
У кар’єрі Віри Кобилянської є багато цікавих моментів, наприклад, майже рік працювала на заробітках в Італії, а на роботу їздить маршрутками чи тролейбусом.
Дуже любить працювати у себе на дачі, де вирощує 25 кущів винограду та півтори тисячі тюльпанів. Виборців з їхніми проблемами приймає вдома, а ще пише оповідання.
Коли автор цих рядків зателефонував до Віри Кобилянської, аби домовитись про зустріч, то почув таке:
— Я зараз прихворіла, але якщо маєте час, приїжджайте до мене додому, я дам вам відповіді на всі ваші запитання та нагодую голубцями.

Завжди досягає поставленої мети
Голова Острозької райради Інна Гвізда чи не найкраще підходить до загального портрета владних жінок. Сильна, сувора, вольова та цілеспрямована, завжди досягає поставленої мети — це характеристика від колег, які хоч раз у житті мали справу з Інною Ярославівною.
Наше знайомство (на жаль, поки що телефонне) відбулось з невеликого непорозуміння. Готуючи матеріал під назвою “Навіщо бізнесменам депутатські значки?”, автор цих рядків зателефонував до голови Острозької райради із запитанням: “Чому, на вашу думку, бізнесмени йдуть у депутати?” Це питання дуже обурило й образило пані Інну, яка стверджувала, що бізнесом не займалась. Уже готуючи цей матеріал, знову звернувся до голови райради. Домовились, що надішлю питання на факс і факсом отримаю відповіді, аби уникнути будь-яких неточностей. У номер коментар мав би піти з приміткою “мовою оригіналу”. Але відповіді так, на жаль, і не отримав.
У 2002-2006 роках Інна Гвізда стала депутатом Рівненської обласної ради, де відзначилась своєю принциповістю. Її виступи на сесіях районної ради тоді помітно оживляли атмосферу загального “одобрямсу”. На виборах 2006 року очолювала виборчий список Народного союзу “Наша Україна” до Острозької райради, а згодом була обрана її головою.
Інну Ярославівну іноді бояться навіть колеги-чоловіки, а на сторінках районної газети вона чи не найчастіший гість.

 
P.S. Жінки, про яких ми розповіли, це лише невелика частинка прекрасної половини у владі Рівненщини, але вони дають уявлення про загальний образ жінки-політика, жінки-чиновника і просто успішної леді. Жінки, яка власним прикладом доводить, що її роль у суспільстві не обмежується пелюшками, пранням та вахтою біля кухонної плити…