У стокові магазини покупців приваблюють європейські бренди

У сток ідуть за гучним ім’ям



Про одяг, який продається у стокових магазинах, пишуть журнали мод. Сюди йдуть винятково за брендом, переконані продавці цих закладів. Більшість шукає вироби, що є в продажу тільки в одиничному екземплярі.


— У нашому магазині багато одиничних речей — у цьому і своя перевага, і водночас стоку, — розповідає власник стокового магазину “Шарм” Валентин МИХАЛЬЧУК. — Коли щось сподобалась покупцю, а відповідного розміру немає — прикро, але з іншого боку, якщо купуєш спідницю чи штани, то “двійника” у місті не зустрінеш.


За словами Валентина Михальчука, раніше магазин продавав демократичний одяг з Німеччини, тепер надають перевагу розкішнішим італійським та французьким брендам, які дуже подобаються покупцям. Зустрічаються також вироби от кутюр.


— Коли людина купує брендове європейське взуття авторських розробок на базарі, і в ньому ходить півміста, — наголошує пан Михальчук, — то вона повинна розуміти, що це взуття скоріше за все від китайського чи іншого виробника. Не може, скажімо, “Еко” коштувати 300 гривень.


— Одяг із нашого магазину відрізняється найперше якістю і тим, що кожна річ має власне ім’я — європейський бренд, — розповідає власник магазинів “Quelle” та “Euro сток” Олексій СЕРЕДА. — Це не той одяг, яким наповнені рівненські базари, він виготовлений для вибагливого європейського споживача на підприємствах, що працюють на відповідні бренди. У нас вдягаються різні громадяни, одні шукають доступний якісний одяг, інші — щось особливе. Серед клієнтів багато яскравих персон, відомих людей міста, є й журналісти.






Ціни нижчі європейських



До магазину одяг надходить із складів запакований, з етикетками, на ньому стоїть європейська ціна та ціна, яку ставить стоковий магазин. Вони, до речі, суттєво відрізняються. Скажімо, деякі речі дешевші на половину, інші — утричі.


— У нас сформована цінова політика, — зауважує Валентин Михальчук. — Маловідомі бренди коштують дешевше, популярні — дорожче.


Стокові магазини щотижня поповнюють асортимент, в кінці сезону організовують розпродажі. Ціна тоді знижується на 20-30 відсотків.


— У мене в магазинах діє система знижок для постійних клієнтів, — розповідає Олексій Середа. — Але незважаючи на те, що ми працюємо кілька років, є люди, які отримують дисконтну картку вперше. Популярність бренду позначається на ціни у стоковому магазині. І якщо бренд в якийсь момент починає інтенсивно “розкручуватись” по телебаченню, то ціна на нього одразу помітно зростає в Києві і дещо у нас.


За словами Олексія Середи, серед його клієнтів є і кияни, які приїжджають, аби купити брендове вбрання. Адже ціни на одяг у Рівному нижчі, ніж у столичних стокових магазинах — залежно від популярності та відомості бренду орієнтовно на 5-30 відсотків.






Культура носити бренд тільки формується



Щоб споживач купував фірмові речі дешевше у стокових магазинах, він має до цього дозріти. Тому ці магазини найбільш прибуткові у великих містах. За словами Валентина Михальчука, у Харкові попит на речі, що продаються у стокових магазинах, набагато вищий, ніж у Рівному. Тому там мережа, що продає подібний одяг, двома-трьома магазинами не обмежується.


Олексій Середа зауважує, що у Рівному тільки починає формуватися культура одягатись у брендові речі.


— Мій магазин у Березному суттєво відрізняється від рівненських асортиментом, — наголошує він. — Туди завозиться одяг, взуття, аксесуари менш відомих брендів, і відповідно цей одяг коштує дешевше.


Тим часом власники магазинів проводять рекламні кампанії. Тримають на слуху рівнян назви магазинів, рекламуючи їх по радіо, та розміщують рекламу у маршрутках.


— Реклама має ефект, — погоджуються вони.






Асортимент обирають під покупця



Постачальники одягу для стокових магазинів пропонують чоловічі, жіночі, дитячі речі поточного або минулого сезонів. Вони шукають нових клієнтів і прагнуть тривалої співпраці із замовниками в різних точках України, стверджують, що бізнес матиме перспективи.


“Ми збираємо яскраві колекції ексклюзивних фасонів”, “Куплений товар продаватиметься, а не буде порошитися на полицях магазину до моменту розпродажів”, — подібними оголошеннями рясніє мережа Інтернент.


Цей бізнес в Україні порівняно новий, за словами співвласника фірми, що займається оптовим продажем стокового одягу “СуперСток” (м. Київ), Максима ГАЛКИ, його вік орієнтовно п’ять років. Причому перший рік це було тільки “розкачування”, коли всі тільки дізнавалися, що таке сток.


— Зараз до нас приїжджають за товаром підприємці з усієї України від Ужгорода та Луцька до Сімферополя та Донецька, — розповідає Максим Галка. — До речі, тільки 30 відсотків наших клієнтів — це власники столичних магазинів, 70 — підприємці з регіонів. Ми завозимо одяг, взуття, аксесуари з усієї Європи: Англії, Франції, Нідерландів, Німеччини, Данії тощо. Приблизно до 10 відсотків нашого одягу — вироби з США та Канади. Такого одягу, як у нас, у Хмельницькому чи Одесі не купиш.


За його словами, асортимент підприємці обирають залежно від специфіки своєї роботи. Дехто продає одяг у бутиках у центрі міста, не вказуючи, що це сток, інші — у дешевших магазинах. Ціни встановлюються залежно від закупки в оптовика.


— Скажімо, кілограм одягу відомої марки NEXT продаємо за 14 євро, — зауважує Максим Галка, — а одиниця продукції іншої дорожчої марки, Tommy Hilfiger, може коштувати 15,5 євро. Проте на прибутки магазинів ціна бренду не впливає, бо кожен із них орієнтований на певного споживача.